Комуністичні ідея та програма, оформлені у творах Карла Маркса і Фрідріха Енгельса у середині ХІХ ст. та розвинені Володимиром Леніним, передбачали перехід від капіталізму до комунізму через «соціалістичну стадію». Цю програму російські більшовики почали втілювати в життя після приходу до влади у 1917 році і на ХVIII з'їзді ВКП(б) у 1939 році було вперше заявлено про завершення будівництва соціалізму в СРСР та поступовий перехід до комунізму.
Утворення соціалістичного блоку з країн східної Європи після закінчення Другої світової війни додало Радянському Союзові міжнародного авторитету. Міф про месіанську роль СРСР у поширенні комуністичної ідеї отримав нове дихання. «Переможна хода соціалізму» вимагала постановки нових амбітних завдань — у проекті програми ВКП(б) 1947 року містилося завдання побудувати в СРСР «комуністичне суспільство» у найближчі 20-30 років.
На ХХ з'їзді у 1956 році Микита Хрущов заявив, що СРСР перебуває на «крутому підйомі», «ми піднялись на таку гору, таку висоту, звідки вже явно видно широкі горизонти на шляху до кінцевої мети — комуністичного суспільства». Проголошення програми житлового будівництва, розширення випуску товарів повсякденного вжитку, засудження масового терору та реабілітація засуджених, освоєння цілинних та перелогових земель і запуск першого штучного супутника Землі підживлювали оптимістичні соціальні очікування та віру громадян країни Рад в обіцяне «світле майбутнє».
5 вересня 1958 року пленум ЦК КПРС ухвалив рішення про скликання позачергового з'їзду партії. На його розгляд виносилося питання затвердження контрольних цифр розвитку народного господарства СРСР на 1959-65 років, глорифікаційне обговорення яких пройшло країною. ХХІ з'їзд КПРС відкрився 27 січня 1959 року в залі засідань Великого Кремлівського палацу за участі 1367 делегатів і делегацій 70 зарубіжних партій марксистсько-ленінського напрямку.
Пленарну доповідь робив перший секретар ЦК КПРС і голова Ради міністрів СРСР Микита Хрущов, який заявив, що у Радянському Союзі «соціалізм переміг не лише повністю, але й остаточно» і країна вступила в період «розгорнутого будівництва комуністичного суспільства». Воно зображувалося як справедливе і досконале суспільство, в якому відбудеться стиранння відмінностей між містом і селом, розумовою і фізичною працею, всі громадяни братимуть участь у громадських справах, розподіл матеріальних і духовних благ відбуватиметься за принципом «від кожного — по можливостям, кожному — по потребам», відносини базуватимуться на моральних чеснотах, існуватимуть всі умови для розкриття всіх творчих здібностей людини. Висока ідейність, широка освіченість і фізична досконалість стануть рисами радянської людини при комунізмі».
Орієнтири на шляху до комуністичного майбутнього містилися в затвердженому з'їздом плані розвитку народного господарства СРСР на 1959-65 роки. В економічній сфері завдання полягали у «забезпеченні перемоги СРСР у мирному економічному змаганні з капіталістичними країнами» та підвищенні рівня життя народу. У політичній сфері було взято орієнтир на «розвиток радянської демократії», підвищення активності і самодіяльності населення, посилення організаторської і виховної роботи партії. Припинення «холодної війни» та пом'якшення міжнародної напруги, збереження і зміцнення миру визначено завданнями у сфері міжнародних відносин. У галузі ідеології належало посилювати виховну роботу партії, дбати про «підвищення комуністичної свідомості трудящих», долати «буржуазні пережитки капіталізму в свідомості людей» і боротися з «буржуазною ідеологією».
Як вважалося, саме в економіці відбувалося головне змагання Радянського Союзу з капіталістичними країнами. З'їзд затвердив контрольні цифри економічного розвитку на «семирічку» — до 1965 року СРСР по виробництву продукції на душу населення прагнув випередити Англію, Францію і ФРН, по низці важливіших видів виробництва продукції — наблизитися до США. Передбачалося, що до 1970 року СРСР вийде на перше місце у світі як за абсолютними розмірами виробництва, так і по виробництву продукції на душу населення. Основним завданням для СРСР було визначено «створення матеріально-технічної бази комуністичного суспільства, новий потужний підйом соціалістичних виробничих сил», що стане запорукою досягнення достатку, необхідного для задоволення зростаючих потреб людей.
У жовтні 1961 року відбувся ХХІІ з'їзд КПРС, ухвалена на якому ІІІ Програма КПРС разом з «Моральним кодексом будівника комунізму» ще чіткіше окреслювала комуністичні перспективи, що сприяли мобілізації суспільства на трудову самовіддачу.
У громадян країни Рад існували оптимістичні соціалістичні очікування, які, втім, не підтвердилися життям. Економічна програма побудови комунізму не містила принципово нових підходів, посилюючи хронічні вади радянської економіки та диспропорцію між галузями, а декларації про наявність соціальної справедливості, міжнаціональної гармонії та ідеологічної монолітності радянського суспільства спростовувалися реаліями життя. Слідом за економічним підйомом на початку 1960-х років з'явилися черги за хлібом, відбулось підвищення цін, що викликало невдоволення населення, яким скористалися опоненти Хрущова. Після його відставки 1964 року програма досягнення комунізму незабаром була замінена будівництвом «розвиненого соціалізму», про досягнення якого стверджувала Конституція СРСР 1977 року.
Через півтора десятиліття Радянський Союз розпався, наочно показавши утопічність комуністичної ідеї.
Коментарі
Дивіться також
• «Маніфест Комуністичної партії», 1848
• Микита Хрущов — перший секретар ЦК КПРС, 1953
• Усунення Микити Хрущова, 1964
• Курс на перебудову Михайла Горбачова, 1985
• Ліквідація однопартійної системи, 1990
• Розпад СРСР, 1991