30 серпня 1941 року німецькі війська захопили станцію Мга і перерізали останню залізницю, що зв'язувала Ленінград з країною, а 8 вересня 1941 — зайняли Шлісельбург і повністю блокували сухопутне сполучення з містом. Ленінград було взято в блокадне кільце і зв'язок з ним підтримувався лише повітрям і по Ладозькому озеру. У місті та околицях на той час знаходилось 2887 тисяч мирних жителів (з них майже 75% жінок), в тому числі 400 тисяч дітей, а запасів продовольства і пального залишалось на півтора-два місяці.
В Ленінграді була введена карточна ситема постачання продовольством: з 20 листопада працюючі отримували 250 грамів хліба в день, а всі решту — 125 грамів. Але навіть в таких умовах місто працювало — було збудовано захистні фортифікаційні антитанкові споруди, на підприємствах йшов ремонт танків і озброєння. З кінця осені в місті почався голод, від якого лише в грудні 1941 року померло 53 тисячі чоловік.
Зимою 1941-42 років по льоду Ладозького озера була прокладена автомобільна дорога — "Дорога життя", в січні 1943 року блокада була розірвана, а в результаті Красносільсько-Ропшинської операції поністю знята, і з 12 січня 1944 року було налагоджене регулярне автмобільне сполучення вздовж Ладоги.
27 січня 1944 року урочистий артилерійський салют у Ленінграді сповістив про остаточну ліквідацію блокади міста, що тривала 872 дні. За цей час від неперервних німецьких бомбардувань і артобстрілів у Ленінграді загинуло близько 17 тисяч чоловік, 34 тисячі було поранено, а всього кількість загиблих у місті склала 641 тисячу осіб.
Коментарі
Дивіться також
• Німецько-радянська війна, 1941
• Битва за Москву, 1942
• Закінчення Сталінградської битви, 1943
• Битва за Київ, 1943