Незадовго до своєї смерті Тиберій призначив своїми спадкоємцями Гая Калігулу, сина консула Германіка, якому імператор завдячував успіхами у війні проти німецьких племен, і свого внука Тиберія Гемелла. Однак 28 березня 37 року за підтримки командувача преторіанською гвардією Макрона, якого підозрювали у вбивстві Тиберія, Калігула був одноосібно проголошений імператором, що з поваги до його батьків було сприйнято з ентузіазмом, підкріпленим щедрістю Калігули, який виплатив державній казні борги Тиберія, знизив податки, збільшив зарплату всім військовим, організував роздачу продовольства і три місяці влаштовував помпезні видовища.
Проте, після важкої хвороби у жовтні 37 року поведінка Калігули різко змінилась — побоюючись змови, він наказав убити багатьох зі свого найближчого оточення, включаючи прийомного сина і спадкоємця Тиберія Гемелла, тестя Марка Юнія Сілана, свояка і наступного спадкоємця Марка Емілія Лепіда, звинуваченого у спробі разом із сестрами Калігули отруїти його, а вірного соратника Макрона змусив скінчити життя самогубством.
Безмірні і невиправдані трати Калігули привели у 39 році до фінансової кризи і голоду, незважаючи на які, імператор продовжував будівництва, вів воєнні кампанії у Африці та проти германських племен і розпочав підготовку до завоювання Британії. Щоб поповнити спустошену казну, Калігула ввів велику кількість податків, конфісковував майно багатіїв, змушуючи їх вписувати себе як спадкоємця, після чого страчував за надуманими приводами. Так і не знайшовши порозуміння з сенатом, імператор поновив суди за образу свої честі, карав, переслідував і наказував вбивати сенаторів, незгідних з його діями, а сам став з'являтись на публіці у костюмах богів, говорити про себе як про бога при зустрічі з правителями інших держав і звелів на свою честь за державний разунок зводити численні пам'ятники і храми.
Переживши за чотири роки свого правління п'ять змов, 29-літній Калігула став жертвою наступної — вона визріла коли імператор заявив, що має намір оселитись в Олександрії, де йому будуть поклонятись як живому богу і звідки він буде правити, не зважаючи на думкку сенату. 24 січня 41 року в останній день Палатинських ігор, коли Калігула у супроводі кількох сенаторів йшов по вузькому підземному проходу до своєї ложі в театрі, преторіанський воєнний трибун Кассій Херея завдав йому удар мечем у голову, після чого той був добитий супутниками Херея. Через кілька годин були також вбиті дружина Калігули Мілонія Цезонія і їх однорічна дочка Юлія Друзілла.
Смерть Калігули сенат спробував використати для відновлення республіки, проте преторіанська гвардія залишилась вірною ідеї принципату і проголосила імператором дядька Калігули Клавдія. Він став першим імператором, що прийняв владу не з рук сенату і першим, хто вдався до хабарництва при сходженні на престол, побіцявши 15 тисяч сестерціїв гвардійцям, які підтримали його.
Вбивця Калігули Херей був одним із небагатьох засуджених до смерті за участь у змові і на його прохання вирок було виконано його ж мечем.
Коментарі
Дивіться також
• Смерть Нерона, 68
• Убивство імператора Коммода, 192
• Падіння Західної Римської імперії, 476