Як політична фігура Індіра Ганді заявила про себе в 1955 році, коли увійшла до керівництва ІНК; з 1959 року вона займала пост президента партії, в 1964-у — стала членом уряду Лала Бахадура Шастрі, а 19 січня 1966 року, по смерті Шастрі, — прем'єр-міністром Індії.
Не маючи суттєвої підтримки в лоні своєї партії, Індіра Ганді з невеликою перевагою виграла вибори 1966-го року, і лише в 1971-у стала безумовним лідером країни. Цього ж року вона санкціонувала збройну підтримку сепаратистського руху в Бангладеш (східній частині Пакистану), що сприяло зростанню підтримки Індіри Ганді і перемозі ІНК на парламентських виборах 1972 року.
Однак, роки її керівництва супроводжувалися падінням економіки, інфляцією і міжетнічними конфліктами. Звинувачення, висунуті проти Ганді Соціалістичною партією, привели до судового розслідування. У 1975 році Верховний суд Індії визнав Індіру Ганді винною у корупції і фальсифікації результатів виборів 1971 року і заборонив їй на шість років займатись політичною діяльністю. У відповідь на рішення суду Ганді оголосила в країні надзвичайний стан і санкціонувала масові арешти політичних опонентів.
У 1977 році Ганді програла вибори, і вийшла з ІНК, утворивши нову партію ІНК (І), з якою переконливо виграла вибори 1980 року і знову стала прем'єр-міністром Індії.
У 1984 році її було вбито власними тілоохоронцями-сікхами, як відповідь за криваве придушення сепаратистського сікського руху в штаті Пенджаб. Спадкоємцем влади у партії та країні став син Індіри Ганді Раджив.
Коментарі
Дивіться також
• Ізабель Перон — президент Аргентини, 1974
• Маргарет Тетчер — прем'єр-міністр Великобританії, 1979
• Замах на Індіру Ганді, 1984
• Ангела Меркель — канцлер ФРН, 2005