У 1990 році Євгеній Кушнарьов, 39-літній компартійний функціонер другого ешелону регіонального рівня, на перших демократичних виборах був обраний до міської ради Харкова і Верховної Ради УРСР. Противник повного суверенітету України, на історичному засідання парламенту 24 серпня 1991 року, він був одним з небагатьох, хто проголосував проти прийняття Акту про державну незалежність. У 1994 році він був обраний міським головою Харкова, з грудня 1996 до листопада 1998 року працював главою Адміністрації Президента Леоніда Кучми і на президентських виборах 1999 року був координатором блоку партій на його підтримку.
Проте, незважаючи на переобрання Кучми, у 2000 році через конфлікт з близьким до президента колишнім прем'єр-міністром Валерієм Пустовойтенком за лідерство у пропрезидентській Народно-демократичній партії, Кушнарьов був змушений повернутись знову до Харкова, де отримав посаду Голови обласної державної адміністрації.
Під час президентських перегонів 2004 року Євгеній Кушнарьов підтримав кандидатуру Віктора Януковича, а після викриття фальсифікацій на виборах на його користь, що спричинили Помаранчеву революцію, ініціював спробу повалення державної влади в Харківській області: 26 листопада 2004 року надзвичайна сесія Харківської обласної ради обрала Кушнарьова своїм головою та з його подачі прийняла постанову "Про заходи стабілізації суспільно-політичної ситуації в області", якою перебирала на себе повноваження Харківської обласної державної адміністрації, виконавчі комітети обласної і районних рад наділила повноваженнями органів державної влади та місцевого самоврядування, зобов'язала Управління Державного казначейства та Національного банку в Харківській області припинити відрахування коштів до державного бюджету, передала у підпорядкування обласного виконкому місцеві Управління МВС та МНС, телерадіокомпанію і Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр, на території області припиняла мовлення телерадіокомпаній, які вели прямі трансляції з Майдану Незалежності. "Заходи стабілізації" також передбачали формування "народних добровольчих дружин", а Кушнарьову, як голові виконкому обласної ради, доручалося координувати свою діяльність з представниками Південних і Східних регіонів України та Криму з метою створення на цих територіях Південно-Східної Автономної республіки.
28 листопада 2004 року у Сєверодонецьку відбувся з'їзд прихильників Віктора Януковича, на якому лунали сепаратистські заклики. У його резолюції йшлося, про створення Міжрегіонального союзу органів місцевого самоврядування з місцем осідку у Харкові, а також наголошувалося, що "при самому найгіршому, кризовому, варіанті, розвитку суспільно-політичної ситуації в країні, будемо єдині та рішучі у захисті волевиявлення народу України, аж до проведення референдуму з питання можливої зміни адміністративно-територіального устрою України".
Вимушена відмова Леоніда Кучми від підтримки Януковича унеможливили реалізацію рішень Сєвєродонецького з'їзду, і 17 серпня 2005 року Кушнарьов, як один з ініціаторів його проведення, рішенням Печерського районного суду Києва був заарештований за звинуваченням у сепаратизмі та перевищені службових повноважень. Але вже через вісім днів він був звільнений за станом здоров'я, а у вересні 2006 року справа проти Кушнарьова була закрита Генеральною прокуратурою України через "відсутність складу злочину".
На чергових парламентських виборах, він керував виборчою компанією Партії регіонів (ПР), від якої був обраний народним депутатом Верховної ради V скликання і став її офіційним парламентським спікером.
16 січня 2007 року під час полювання з друзями у мисливському угідді "Гай" в Ізюмському районі Харківської області Кушнарьов отримав кульове поранення у живіт і з великою крововтратою був доставлений в місцеву районну лікарню, де переніс дві операції. Важкий стан не дозволив перевезти його до іншої лікарні, і 17 січня 2007 року Євгеній Кушнарьов помер, не приходячи до свідомості. На його похорони до Харкова приїхали відомі політики (зокрема, на той момент екс-прем'єр Віктор Янукович, екс-президент Леонід Кучма та спікер парламенту Володимир Литвин) і два українських олігарха — Віктор Пінчук і Рінат Ахметов.
Високий політичний та фінансовий статус Кушнарьова, який пішов з життя на піку своєї кар'єри, породили безліч пліток щодо обставин його смерті і можливого замовного характеру вбивства: очолюючи фракцію ПР у Верховній Раді, Кушнарьов розглядався рядом політиків як альтернатива Віктора Януковича і як стримуючий фактор впливу "донецької групи" у ПР.
Слідство по справі Кушнарьова, кваліфікованій як вбивство через необережність, тривало близько року. У грудні 2007 року прокуратура Харківської області висунула звинувачення Дмитру Завальному — сину директора заводу "Точприбор", якому належали мисливські угіддя, де трапилося вбивство. За версією слідства це був нещасний випадок, коли куля випущена Завальним зрикошетила від гілки дерева в Кушнарьова. Завальний, який так і не визнав своєї вини, був амністований 15 травня 2009 року рішенням Апеляційного суду в Харківські області, а 9 вересня 2009 року справа про вбивство Кушнарьова була закрита рішенням Верховного суду України.
Коментарі
Дивіться також
• Вбивство Вадима Гетьмана, 1998
• Отруєння Віктора Ющенка, 2004
• «Яєчний замах» на Віктора Януковича, 2004
• Помаранчева революція, 2004