Слабкий фізично і розумово, у 1575 році з волі батька, Івана IV Грозного, 18-річний Федір Іванович одружився з Іриною Федорівною Годуновою, племінницею костромського дворянина Дмитра Годунова, який в 1563 році перейшов на царську службу і зробив стрімку кар'єру. Після загибелі 19 листопада 1581 року його старшого брата Федір став спадкоємцем царського престолу, який зайняв через три роки і правив під опікою ради вельмож, не будучи в змозі самостійно виконувати державні обов'язки.
Не вірячи, що по смерті чоловіка Ірина збереже трон, у 1585 році її брат Борис Годунов під час чергової тривалої хвороби Федора намагався організувати шлюб своєї сестри з австрійським принцем з наступним його воцарінням у Москві, що викликало скандал, як і спроба привезти з Англії лікарів і акушерів для Ірини, котра ніяк не могла народити спадкоємця, розцінена московськими боярами як потенційне втручання єретиків у життя православного царя.
Щоб зберегти свій вплив при дворі, Борис Годунов порушив заповіт Івана Грозного, волею якого в разі відсутності спадкоємця престолу (Феодосія, єдина дочка Ірини і Федора, що народилась у 1592 році, вомерла через рік) новою дружиною царя мала стати княжна Ірина Мстиславська, — за наказом Годунова її було викрадено з батьківського дому і силоміць відправлено в монастир, що стало його остаточною перемогою у запеклій боротьбі з боярськими родинами Бєльських (Гедиміновичів), Шуйських (суздальських Рюриковичів), Юр'євих (Романових) і Мстиславських (Гедиміновичів) і дозволило Годунову стати фактичним правителем Московського царства.
Цар Федір Іванович помер у віці 40 років 17 січня 1598 року і був похований в Архангельському соборі Московського Кремля. Він не залишив після себе нащадків, а його потенційний наступник на престолі молодший брат царевич Дмитрій трагічно загинув сім років перед тим; ще один кандидат на престол і останній нащадок Івана Калити, триюрідна сестра Федора Марія Старицька, ще у 1588 році після смерті свого чоловіка принца Датського Магнуса повернулась до Москви і постриглась у монахині.
За відсутності заповіту та названого небіжчиком імені спадкоємця боярство, прагнучи запобігти сходженню на престол Бориса Годунова, присягнуло на вірність Ірині, яка вже на дев'ятий день свого правління відправилась у Новодівочий монастир, де прийняла чернецтво і 21 лютого 1598 року благословила на царство свого брата, котрому через тиждень присягнув на вірність Земський собор.
Коментарі
Дивіться також
• Іван Грозний — перший московський цар, 1547
• Цар московський Василь IV Шуйський, 1606
• Петро I — перший імператор Росії, 1721