Після капітуляції Німеччини і самоусунення імператора Карла I від управління Австро-Угорщиною, 13 листопада 1918 року більшовицька Росія оголосила про денонсацію Брестського договору і 28 листопада в Курську було створено більшовицький Тимчасовий робітниче-селянський уряд України (ТРСУУ) на чолі з Георгієм П'ятаковим. В оприлюдненому наступного дня Маніфесті ТРСУУ влада гетьману оголошувалася поваленою, а сам він та урядові структури Української держави — поза законом. Влада мала перейти до ТРСУУ, який зобов'язувався легалізувати її скликанням Всеукраїнського з'їзду рад.
З метою утвердження радянської влади на Україні та демонстрації її українського характеру 27 грудня ТРСУУ затвердив постанову про створення Української Червоної армії. По суті це було перейменування створених на базі повстанських загонів військових загонів на чолі із більшовиком Володимиром Антоновим-Овсієнком, які безпосередньо підпорядковувалась російській Революційній воєнній раді під головуванням Лева Троцького.
Тим часом у Києві гетьман Павло Скоропадський зрікся влади, яка перейшла до Директорії. 19 грудня 1918 року вона оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Створений уряд на чолі з українським соціал-демократом Володимиром Чехівським, який виступав за компроміс з більшовиками, виявився абсолютно не готовим до рішучих дій коли у грудні Українська Червона Армія почала наступ на Україну.
3 січня 1919 року війська Червоної армії захопили Харків, де через три дні ухвалили рішення про нову назву радянської України» тепер це була Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).
Маючи 100-тисячну армію, сформовану Скоропадським, уряд Директорії не зумів організувати належним чином оборону країни і обмежився численними нотами протесту в бік Росії. Лише 16 січня 1919 року, через тиждень після отримання відповіді від наркома (міністра) закордонних справ Росії Георгія Чичеріна, що військ РСФРР на території України нема, а війну проти УНР веде цілком незалежний Український радянський уряд, Директорія УНР оголосила війну більшовицькій Росії.
Протягом трьох тижнів Червона Армія розгромила Лівобережне угруповання армій УНР, яке крім регулярних частин складалось із повстанських загонів, котрі часто ситуативно переходили на бік більшовиків, 5 лютого зайняла Київ, 9 березня вийшла на лінію Житомир — Умань — Херсон, а до середини квітня — на лінію Новоград-Волинський — Шепетівка — Проскурів — Могилів-Подільський.
Після відставки Винниченка та Чехівського у січні 1919 року відбулась численна зміна урядів, яка завершилась падінням Директорії — керування справами республіки перейшло до головного отамана Симона Петлюри, якому, незважаючи на підтримку Польщі, так і не вдалось врятувати УНР від поразки у війні — успішний українсько-польський наступ на початку травня 1920 року був зупинений більшовиками на Лівобережжі, а їх контрнаступ і вихід на підступи до Львова та Любліна змусив Польщу визнати більшовицьку УСРР.
Ще в червні 1919 року було оголошено про ліквідацію Українського фронту і Української Червоної армії, у серпні того ж року було остаточно ліквідовано Наркомат військових справ УСРР, а невдовзі після залишення 30 серпня 1919 року більшовиками Києва було ліквідовано і увесь Раднарком УСРР, який частково було поновлено лише в лютому 1920 року.
Коментарі
Дивіться також
• Тимчасовий робітниче-селянський уряд України, 1918
• Захоплення більшовиками Харкова, 1919
• Страта полковника Петра Болбочана, 1919
• Звільнення Києва українськими військами, 1919
• Перегонівський прорив Нестора Махна, 1919
• Сепаратний договір між УГА і армією Денікіна, 1919
• Падіння Директорії, 1920
• Радянсько-грузинська війна, 1921
• Початок Російсько-української війни, 2014