У 1659 році раджа Шиваджи, що правив однією з найбільших держав у Західній Індії на землях народності маратхі, вступив у конфлікт зі своїм сюзереном султаном Біджапуру Алі Аділ-шахом II, що привело до тривалої війни, з якої Шиваджи вийшов переможцем — у 1674 році він прийняв царський титул і проголосив створення самостійної Маратхської конфедерації зі столицею у місті Райгад (нині — околиця міста Махад в індійському штаті Махараштра), першої за довгі століття мусульманського панування індуїстської держави.
По смерті Шиваджи його син Самбхаджі зумів відстояти незалежність у 27-літній Деканській війні з Імперією Великих Моголів 1681-1707 років і в 1737 році завдати моголам вирішальної поразки у битві біля Делі. У 1758 році маратхи захопили місто Лахор, що перебувало під владою пуштунської держави зі столицею у Кандагарі, заснованої десятиліття перед тим Ахмад-шахом Дуррані. У відповідь він наступного року розбив маратхські гарнізони Пенджабі, захопивши який зумів залучити на свій бік місцеві пуштунські та афганські племена, і силами 100-тисячної армії рушив вглиб Індії.
На цей час держава Маратхі зі столицею у місті Пуна займала територію від Інду на Заході та Гімалаїв на Півночі до майже півдня півострова Індостан. Її роль в регіоні була настільки значною, що 7-й пешва (глава уряду) Баладжі Баджі Рао здійснив спробу посадити на престол Імперії Моголів свого сина Вішваса. Розцінюючи це як загрозу власному існуванню, мусульманське духовенство Індії підтримало вторгнення Ахмад-шахом Дуррані, який у липні 1760 року зумів залучити на бік "армії ісламу" заможне могольське князівство Ауд. На його боці виступила і Французька Ост-Індська компанія, яка в Індостані протистояла союзниці маратхів Битанській Ост-Індській компанії, підтримавши афганців артилерією і боєприпасами.
У відповідь 2 серпня 1760 року 60-тисячна армія маратхів захопила Делі, після чого рушила на Північ, без бою зайняла місто Паніпат (нині — Хар'яна, за 90 км від Делі), де розмістила свої основні сили, і 17 жовтня невеликим загоном розбила частину афганського війська біля селища Куніпура на березі ріки Джамна. Це, однак, не зупинило Дуррані і 25 жовтня його армія зуміла переправитись через Джамну і швидким маршем дісталась Паніпату. В результаті двомісячної облоги афганці повністю відрізали місто від шляхів постачання і у кінці грудня в ньому почався голод.
На світанку 14 січня 1761 року у відчайдушній спробі прорвати блокаду війська під командуванням Садашіва Бхау вийшли за мури Паніпату і близько 8-ї ранку артилерійським обстрілом атакували афганців. Прицільний гарматний вогонь вніс сум'яття в ряди супротивника, частина підрозділів якого втекла з поля бою, а Дуррані був змушений кинути у бій свою осбисту гвардію. Однак до середини дня чисельна перевага афганців далась в знаки, а загибель від випадкової кулі спадкоємця престолу Вішвасрао підірвала моральні сили індуїстської армії — маратхі почали відступати, зазнаючи великих втрат. Після невдалої кавалерійської контратаки маратхів, під час якої загинув головнокомандуючий Бхау, доля битви була вирішена.
Незважаючи на те, що Ахмад-шах Дуррані вдовольнився лише повернутими назад територіями у Північній Індії і щорічною даниною від Імперії Великих Моголів, поразка у битві при Паніпаті мала фатальні наслідки для держави Маратхі — залишаючись найбільшою в Індостані, вона пережила десятиріччя занепаду, після якого так і не змогла повернути колишньої могутності. Її претензії на панування в Індії стали причиною трьох війн з Британською Ост-Індською компанією, остання з яких завершилась у 1818 році розпадом держави, більша частина якої перейшла під британське управління.
Держава Дуррані проіснувала не набагато довше Держави Маратха — зі смертю Ахмад-шах у 1773 році його нащадки не збогли утримати в єдності гігантські території, що охоплювали сучасні північно-східний Іран, східний Туркменістан, Афганістан, Пакистан і північно-західну Індію, країну охопили міжплемінні війни, які привели до втрати більшості володінь і її розпаду у 1823 році на окремі князівства.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Незалежність Афганістану, 1919
• Нова держава — Республіка Індія, 1950
• Ісламська Республіка Пакистан, 1956