Ідея будівництва підземної залізниці, яка сполучила б центр Лондона з його окраїнами, виникла в 1830-х роках, але почала реалізовуватись лише через двадцять років, коли в двомільйонній столиці Британської імперії, що переживала небувалий економічний підйом, склалась критична транспортна ситуація через великий пасажирський потік від семи залізничних станцій з околиць Лондону до його центру, через особливості забудови якого муніципалітет міста заборонив в ньому будівництво нових станцій. Пропозиція міського солісітора Чарльза Пірсона, висловлена в 1846 році, про підземну залізницю знайшла підтримку лише через шість років, коли була створена муніципальна компанія для будівництва лінії, яка мала б сполучити вокзали Паддінгтон і Кінгс-Кросс з приміською станцією Фаррінгдон.
Фінансово і технічно цей проект підтримала залізнична компанія «Грейт Вестерн Рейлвей», що володіла залізницями у західній Англії і станцією Фаррінгдон, — в січні 1853 року вона найняла авторитетного спеціаліста в залізничній інфраструктурі Джона Фоулера в якості головного інженера. Він розробив метод будівництва тунелів у м'яких грунтах — на дно рову глибиною 10 метрів укладалась залізнична колія, після чого той накривався цегляною аркою, — дворічне випробування якого почалось в 1855 році у місті Кібблсворт на півночі Англії, де геологічні особливості грунту були аналогічні лондонським.
Через участь Великобританії у Кримській війні фінансування будівництва підземної залізниці «Метрополітен рейлвей» відновилось лише в березні 1860 року і за три роки було збудовано лінію довжиною 3,75 милі, яка мала сім станцій. Відкриття першого у світі метрополітену відбулось о 6-й ранку 10 січня 1863 року, коли від станції Паддінгтон по освітлених гасовими лампами тунелях з інтервалом 15 хвилин по маршруту відправилось шість поїздів з чотирма вагонами кожний. Всього за перший день було здійснено 120 поїздок і перевезено 38 тисяч пасажирів.
Незважаючи на використання паровозної тяги, через що сильно задимлювались тунелі, Лондонський метрополітен зразу ж став популярним: за перший рік роботи він перевіз 9,5 млн осіб і вже в середині 1864 року була збудована ще одна гілка на захід від Сіті, а наступного року — на схід. Розширення лондонського метрополітену тривало майже неперервно і до початку XX століття, коли застосовуваня прохідницьких щитів значно здешевило будівництво глибоких тунелів і почалась електрифікація метро, він вийшов за межі міста.
У 1933 році шість муніципальних компаній, в управлінні яких були 7 гілок метрополітнену, об'єднались в єдину організацію «London Transport», яка до кінця десятиліття провела інтеграціюї всіх підземних залізниць Лондона в єдину мережу і завершила їх електрифікацію. На сьогодні лондонський метрополітен має 270 станцій на 11 лініях загальною довжиною 402 кілометри і у 2016 році щодня превозив 4,8 млн пасажирів.
Коментарі
Дивіться також
• Перший трамвай в Україні, 1880
• Перший автомобіль, 1886
• Перший метрополітен в Україні, 1960