Родоначальником роду Грімальді був Грімальдо Канелла, наймолодший син консула Генуезької республіки Отто Канелла, який сам тричі — в 1160, 1170 і 1184 роках — обирався консулом. Разом із родиною Фієскі він належав до партії гвельфів, яка займала пропапську позицію і боролась проти намагань імператорів Священної Римської Імперії утвердитися на Апеннінському півострові. За століття рід Грімальді став одним з найбагатших і найвпливовіших у Генуї, з якої, проте, у 1271 році був вигнаний своїми політичними опонентами — родинами Доріа і Спінола з партії гібелінів.
Знайшовши прихисток в Провансі, Лігурії і Сицилії, родина Грімальді підтримала короля Неаполя і графа Провансу Карла Анжуйського, який вів війну з Генуєю. Однак, вона склалась для нього вкрай невдало і в 1275 році за посередництва папи римського Григорія X він був змушений примиритись з імператором Священної Римської імперії Рудольфом I Габсбургом, а 22 червня 1276 року за посередництва його наступника Інокентія V укласти мирний договір із Генуезькою республікою. Незважаючи на це, війна між гібелінами і гвельфами у Генуї тривала і далі, і деякі сім'ї з родини Грімальді вирішили припинити воєнні спроби повернутись на батьківщину й осіли у своїх феодах вздовж Лігурійського моря.
Згідно із легендою, 8 січня 1297 року Франческо Грімальді разом із свої пасинком (і двоюрідним братом) 30-літнім Раньє Грімальді, сином вікарія з Провансу Ланфранко Грімальді, в одязі ченців-францисканців піднялися на скелю Монако, що виходить у Середземне море неподалік Ніцци, і вмовили жителів місцевого замку прихистити їх на ніч. Опинившись всередині, вони силою змусили відкрити ворота і впустити всередину своїх соратників, разом з якими захопили замок і утримували його протягом чотирьох років, допоки генуезькі війська не захопили його знову 10 квітня 1301 року.
Врятувавшись втечею, Раньє Грімальді поступив на службу до короля Франції Філіпа IV Красивого і в серпні 1304 року на чолі французького флоту брав участь у битві біля Зірікзе проти Фламандії. За визначні заслуги він був удостоєний звання адмірала Франції і в 1309 році по смерті свого вітчима оселився у його маєтку в містечку Кань, де збудував фортецю, відому сьогодні як шато Грімальді. 12 вересня 1331 року його старший син Карл відвоював замок Монако, через 15 років захопив замок Ментон, що був крайньою західною точкою Генуезької республіки на кордоні Провансу, а у 1355 році — сусідній замок Рокебрюн.
За 5 років до своєї смерті 15 серпня 1357 року Раньє зробив своїми співправителями свого дядька Антоніо (брата батька) і двох своїх синів, ставши родоначальником династії Грімальді. По його смерті генуезці знову захопили Монако і Грімальді, які зуміли утримати Ментон та Рокебрюн, відвоювали його лише через 40 років і продовжили правити, погодившись на протекторат Генуезької республіки. З початком її занепаду і окупації Францією, Монако стало протекторатом Іспанії, і в у 1605 році сеньйор Оноре II був змушений погодитись на розміщення на своїй території іспанських військ, у винагороду за що через сім років першим із Грімальді отримав титул князя.
В ході Тридцятилітньої війни іспанці були вигнані з Монако і 14 вересня 1641 року Оноре II уклав васальний договір із французьким королем Людовиком XIII, який залишався чинним до 14 листопада 1793 року, коли під час Великої Французькох революції Монако було анексоване. Після розгрому наполеонівської Франції за рішенням Віденського конгресу Монако попало під протекторат Сардинського королівства, від якого звільнилось 18 листопада 1860 року, — в знак подяки за військову допомогу, надану імператором Наполеоном III у справі об'єднання Італії, Сардинське королівство поступилося Франції Савоєю та Ніццою і вивело свої війська з Монако, незалежність якого Франція визнала 2 лютого 1861 року в обмін на відмову від міст Ментон і Рокебрюн, що увійшли до графства Ніцца.
У листопаді 1918 року князь Луї II підписав із Францією угоду про територіальний захист Монако в обмін на згоду на приєднання до неї у разі прининення спадкоємців по чоловічій лінії. 24 жовтня 2002 року обидві країни відмовились від цієї умови і на сьогодні Монако залишиться суверенною державою під захистом Франції.
Скеля, на якій у XIII столітті розташовувався замок, захоплений першим правителем Монако Франческо Грімальді, сьогодні знаходиться у найстарішому районі міста, Монако-Вілль, поблизу палацу князів Грімальді, що правлять Монако ось уже більше 700 років.
Коментарі
Дивіться також
• Ясновельможна Республіка Венеція, 697
• Папська держава, 754
• Римська імперія Оттона Великого, 962
• Ясновельможна Республіка Генуя, 1005
• Династія Габсбургів, 1273
• Заснування Швейцарської конфедерації, 1291
• Створення Сардинського королівства, 1324
• Захоплення Гібралтару, 1704