Перші ж пілотовані польоти на повітряній кулі братів Монгольф'є і наповненій воднем кулі Жака Шарля, здійснені в кінці 1783 року, викликали чималий інтерес французького суспільства. Для подальших експериментів організовувались спеціальні фінансові фонди і передплати, за польотами спостерігали сотні тисяч глядачів, стилізованими зображеннями «монгольф'єрів» і «шарльєрів» прикрашали посуд, тканини, у моду увійшли великі, затягнуті на зап'ястях, рукави, відповідного крою спідниці і навіть зачіски.
Осторонь «кульоманії» не лишився і син бляхара з нормандського селища Лез-Анделі 30-літній Жан-П'єр Бланшар, що з дитинства цікавився створенням механічних пристроїв і заробляв будівництвом гідравлічних машин. Він власноруч сконструював наповнену воднем кулю діаметром 9 метрів, яка 2 березня 1784 року піднялась у повітря з Марсового поля в Парижі, перетнула Сену і силою вітру була віднесена назад. Незважаючи на, загалом, невдалий політ, погану керованість його шарльєра і неефективність прилаштованих до нього механічних крил та пропелера, Бланшар конструкцію апарата не змінив, ще раз підняв його у повітря в Руані і у серпні переїхав до Англії, де польоти на кулях були маловідомим явищем.
Проте стати першим пілотом Великобританії Бланшар не встиг. Його на місяць випередив неаполітанець Вінченцо Лунарді, який 15 вересня 1784 року за присутності двохсот тисяч глядачів, серед яких був і принц Вельський, піднявся у небо Лондона, пролетів біля 20 миль до села Велхам-Грін у Хартфордширі, звідки знову злетів у повітря і повернувся до столиці. Вже за місяць Бланшар разом з хірургом Джоном Шелдоном, який 15 серпня невдало спробував здійснити політ на власноруч сконструйованому монгольф'єрі, побив рекорд італійця — 16 жовтня він вилетів з Челсі, зробив зупинку в Санбері-на-Темзі, де доктор Шелдон зійшов на землю, і продовжив політ до Ромсі, графство Гемпшир, подолавши загалом біля 90 миль.
Ображений, що під час польоту довелось викинути взяті на борт інструменти для метеорологічних досліджень, Шелдон відмовився від подальшого співробітництва з Бланшаром і спонсором нового польоту француза став інший медик, військовий хірург Джон Джеффріс, уродженець Бостона, що прийняв бік Англії у Війні за незалежність США. Вже 30 листопада вони удвох пролетіли 25 миль з Лондона до містечка Інгресс у Кенті, досягнувши максимальної висоти 2837 метрів. Логічним продовженням їх вдалого польоту стала відчайдушна спроба подолати Ла-Манш, і 7 січня 1795 року Бланшар і Джеффріс піднялись у небо з території Дуврського замку, взявши курс на континент.
Політ міг закінчитись трагічно, коли десь через годину наповнена воднем куля почала несподівано знижатись: щоб стабілізувати висоту, довелось викинути все зайве й навіть одяг, роздягнувшись до спіднього. Мова зайшла навіть про необхідність, закріпившись на стропах, зрізати гондолу, коли при підльоті до французького узбережжя кулю несподівано підхопив вітер і через 2 години 25 хвилин після старту Бланшар і Джеффріс успішно приземлились у ліску біля села Ґін (поблизу Кале).
Перший у світі переліт через Ла-Манш приніс Жану-П'єру Бланшару світове визнання авіатора. Король Людовик XVI призначив йому пожиттєву пенсію й розпорядився помістити його кулю в церкві Нотр-Дам-де-Кале для загального огляду. Сам Бланшар протягом десяти років подорожував Європою і США, здійснюючи польоти з місцевими знаменитостями і випробовуючи власну конструкцію парашута.
Після повернення у 1797 році до Франції Бланшар відкрив неподалік Булонського лісу в Парижі концертне кафе, проте польоти не облишив. Останній з них, 66-й, закінчився трагічно — 20 лютого 1808 року в небі над Гаагою вражений серцевим нападом 55-річний пілот не зумів належно приземлитись, впав разом з кулею з 18-метрової висоти і 7 березня 1809 року помер від отриманих травм.
Справу Жана-П'єра Бланшара продовжила його дружина Софі, яка вважається першою жінкою, що зайнялась повітроплаванням професійно. Вона дебютувала ще 27 грудня 1804 року, коли невдовзі після одруження піднялась у повітря в Марселі разом з чоловіком, спеціалізувалась на нічних польотах, що супроводжувались видовищними феєрверками, завдяки чому швидко стала улюбленицею імператора Наполеона Бонапарта, який оголосив її «аеронавтом офіційних фестивалів». Під час свого 67-го шоу 6 липня 1819 року в паризькому саду Тіволі від бенгальського вогню загорілась шовкова оболонка наповненого воднем шарльєра, який, втративши керованість, впав на дах будинку, і Софі Бланшар згоріла, заплутавшись у стропах кулі.
Коментарі
Дивіться також
• Політ першого дирижабля, 1900
• Перший у світі політ на літаку, 1903
• Підйом у стратосферу, 1931
• Перший політ на кулі через Атлантику, 1978