6 вересня 1941 року, коли битва за Київ наближалась до кінця, Адольф Гітлер видав директиву №35, якою наказав розгромити радянські війська до 16 вересня. З цією метою керівництво німецької групи «Центр» розпочало підготовку до захоплення Москви, яке отримало кодову назву «Тайфун». Задум операції передбачав потужними ударами трьох великих угрупувань, оточити основні сили військ Червоної Армії, що прикривали столицю, і знищити їх в районах Брянська і Вязьми, а потім стрімко обійти Москву з півночі і півдня з метою її захоплення.
Німецький наступ на Москву почався 30 вересня силами 2-ї танкової групи; 2 жовтня на московському напрямку перейшли в наступ і головні сили групи армій «Центр». Створивши значну перевагу на вузьких ділянках, німецькі війська прорвали фронт радянської оборони і через два дні вийшли у район Вязьми (за 210 кілометрів від Москви), взявши у кільце 37 радянських дивізій і 9 танкових бригад. До 12 жовтня у полон попало 688 тисяч радянських військових і лише 85 тисячам вдалось вийти з оточення. Уже 13 жовтня була втрачена Калуга, 14-го Калінін, а 18-го німецькі війська вийшли на рубіж 110 кілометрів від Москви в районі Можайська. Незважаючи на опір радянських військ, до кінця жовтня 1941 року активні бої вже йшли за 80 кілометрів від столиці СРСР.
15 жовтня Державний Комітет оборони СРСР прийняв рішення про евакуацію Москви. Наступного дня в Куйбишев і Самару почалась евакуація Генерального штабу, воєнних академій, наркоматів, іноземних посольств. Внаслідок цього у Москві почалась паніка — десятки тисяч людей намагались виїхати з міста; 20 жовтня Держаний комітет оборони оголосив у Москві стан облоги.
29 жовтня німецькі війська підійшли до Тули, яку вдалось взяти лише 5 грудня. Проте наступ на Москву продовжився 15-16 листопада з північного заходу і 18 листопада в обхід Тули. 2 грудня німці вийшли на безпосередні підступи до Москви. Проте контрудари радянських військ зупинили наступ супротивника і 3-5 грудня було завдано німцям декількох потужних контрударів.
Наступного дня війська Калінінського і Західного фронтів перейшли в контрнаступ. На цей момент радянські війська під Москвою нараховували більше мільйона солдатів і офіцерів. До кінця грудня безпосередню загрозу Москві було ліквідовано, перехоплено ініціативу ведення бойових дій і створено умови для переходу до загального наступу.
Наступ розпочався 8 січня 1942 року з Ржевсько-Вяземської операції, яка тривала до 31 березня, — радянські війська відкинули супротивника у західному напрямі на 80-250 кілометрів, було звільнено Московську, Тульську, частину Смоленської і Калінінської областей. До кінця березня група армій «Центр» втратила більше 330 тисяч чоловік (47% бойового складу); за офіційними даними радянські війська в ході операції втратили убитими 272 320 чоловік (26%).
Всього в ході битви за Мокву 926 519 загинуло і пропало без вісті радянських військових, 879 879 чоловік було поранено або обморожено; з німецького боку убитими, пораненими і пропалими без вісті було втрачено 581 900 чоловік.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Взяття Москви Наполеоном, 1812
• Німецько-радянська війна, 1941
• Оборона Севастополя, 1941
• Друга харківська битва, 1942
• Закінчення Сталінградської битви, 1943
• Курська битва, 1943
• Битва за Київ, 1943
• Ліквідація блокади Ленінграда, 1944
• Битва за Берлін, 1945
• Капітуляція Німеччини, 1945