Письменник, колишній дисидент часів СРСР і нащадок давніх грузинських родів по лінії батька і матері, Звіад Гамсахурдіа прийшов до влади 14 листопада 1990 року, коли був обраний головою Верховної Ради Грузинської РСР, більшість в якій на виборах у жовтні отримав очолюваний ним Національний Рух. У березні наступного року в Грузії пройшов референдум, на якому за відновлення незалежності проголосувало 98,93% виборців (при явці в 90%) і 14 квітня 1991 року на сесії Верховної Ради Звіад Гамсахурдіа був обраний перешим президентом Грузії. 26 травня того ж року Гамсахурдіа був обраний президентом на перших загальних прямих виборах, на яких він отримав підтримку 87% виборців.
Звинувачений у нерішучості і зраді під час спроби державного перевороту в Москві в серпні 1991 року, Гамсахурдіа відправив у відставку прем'єр-міністра Тенгіза Сігуа і спробував розформувати Національну гвардію, що привело до розколу сил, які підтримували президента, і формування політичної і збройної опозиції. Зіткнення між нею і урядовими військами почались в жовтні, а 22 грудня, після вимоги Гамсахурдіа до Національної гвардії негайно роззброїтись, її керівник Тенгіз Кітовані із вірними йому підрозділами підняв у Тбілісі антипрезидентський заколот.
Заколотники захопили ряд стратегічно важливих об'єктів столиці і за підтримки російських військ Закавказького воєнного округу розпочали штурм парламенту та урядових будівель із застосуванням артилерії та танків. У боях, що тривали протягом двох тижнів, загинуло принаймні 113 чоловік, і 6 січня 1992 року президент Грузії Звіад Гамсахурдіа разом з дружиною, трьома синами і 60-а тілоохоронцями був змушений залишити бункер в Будинку уряду, виїхати з Тбілісі і 10 січня отримав політичний притулок у Вірменії, а 15 лютого на запрошення президента Ічкерії Джохара Дудаєва прибув до Грозного.
Влада в Грузії перейшла до створеної 2 січня Військової ради, під егідою якої було сформовано тимчасовий уряд на чолі з Тенгізом Сігуа. Звинувачуваний у диктаторській поведінці, переслідуванні інакомислення і згортанні демократії, Гамсахурдіа був позбавлений поста президента, а фактичним главою держави став колишній глава Компартії Грузії і колишній міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварнадзе, який 7 березня 1992 року очолив новостворений орган Державну раду.
Зіткнення між прихильниками і противниками Звіада Гамсахурдіа тривали протягом 1992-93 років. Незважаючи на масові арешти та жорстке переслідування з боку сил безпеки і нелегальних парамілітарних формувань, 24 вересня 1993 року Гамсахурдіа сформував у місті Зугдіді "уряду у вигнанні", заявивши намір продовжувати "мирну боротьбу проти незаконної військової хунти", і зосередився на побудові антишеварнадзівської коаліції, спираючись на підтримку у Західній Грузії та Абхазії.
За короткий час створені Гамсахурдіа збройні формування взяли під контроль декілька міст і ряд важливих транспортних вузлів. Завоювання звіадистами ключового на Чорному морі порту Поті викликало занепокоєння Росії, яка добилась від Шеварнадзе згоди приєднання Грузії до Союзу Незалежних Держав (СНД) і надала йому військову підтримку — 6 листопада 1993 року Зугдіді було зайняте грузинськими урядовими військами, а 31 грудня Звіад Гамсахурдіа був знайдений застреленим за нез'ясованих до сих пір обставин.