Катерина Медічі, виходець з роду впливових флорентійських політичних діячів, стала королевою Франції чотирнадцятилітньою у 1533 році, проте тривалий час не мала ніякого впливу на державні справи. Ситуація змінилась 10 липня 1559 року — Генріх II помер від отриманої на лицарському турнірі рани і новим королем Франції став її п'ятнадцятилітній син Франциск II, який через півтора року помер від зараження крові. 5 грудня 1560 року Катерина Медічі стала регентом при десятилітньому Карлі IX, який, як і його старший брат, по складу характеру не був здатен керувати державою.
Погано розбираючись у політичній та релігійній ситуації, Катерина Медічі, тим не менш, почала брати активну участь у державних справах — 8 серпня 1570 року між гугенотами і католиками було підписано мирну угоду, яка гарантувала свободу віросповідання у всій Франції, крім Парижа, а вінцем примирення мав стати шлюб сімнадцятирічного наваррського принца, кальвініста за віросповіданням, Генріха Бурбона з дев'ятнадцятирічною дочкою королеви Маргаритою. Водночас планувався шлюб молодшого сина Катерини Медічі Генріха Анжуйського з англійською королевою Єлизаветою І, який мав сприяти залученню Англії на боці Франції до війни з Іспанією.
Однак, Катерина Медічі і її 22-літній син Карл IX піддались впливу глави католицького роду де Гізів і порушили угоду з протестантами, вчинивши замах на їх лідера адмірала Ґаспара Коліньї, який переріс у масову різню гугенотів, відому як Варфоломіївська ніч. Політика повного викорінення протестантизму збереглась і за правління Геріха III, проте Катерина Медічі, на той час уже в похилому віці, докладала чимало зусиль, намагаючись запобігти черговій релігійній війні. Їй також довелось втихомирююти свого четвертого сина Еркюля Франсуа, який від заздрощів до брата перейшов на бік гугенотів, та дочку Маргариту, учасницю численних амурних та політичних авантюр.
У 1585 році спалахнула чергова війна, відома як "війна трьох Генріхів" — Валуа, Бурбона і де Гіза. Після чергових невдач, у 1588 році Париж збунтувався проти короля і двір був змушений переїхати в Блуа, де восени 1588 року Катерина Медічі несподівано захворіла і померла 5 січня 1589 року. Після того як Генріх III відвоював Париж, останки Катерини Медічі були перепоховані в абатстві Сен-Дені, звідки у 1793 році революційний натовп викинув їх у загальну могилу, куди були скинуті і останки решти французьких монархів.
Завдяки своїй ролі у політиці Європи Катерина Медічі увійшла в історію як одна з найвпливовіших жінок Європи XVI століття, проте зусилля останніх десятиліть її життя по збереженню роду Валуа на престолі виявились марними — восени 1589 року її останній живий на той час син Генріх III був убитий релігійним фанатиком і королем Франції став його затятий ворог Геріх Наваррський, перший з династії Бурбонів, що правили Францією наступні два століття до Французької революції 1789 року.
Коментарі
Дивіться також
• Варфоломіївська ніч, 1572
• Коронація Генріха IV Бурбона, 1594
• Смерть Єлизавети I, 1603
• Померла Марія Терезія, 1780