Маньчжурське місто Люйшунькоу (більш відоме за його англійською назвою як Порт-Артур) як стратегічно важливий незамерзаючий порт на березі Жовтого моря та збудованою за німецької допомоги воєнно-морською базою було захоплене Японією 21 листопада 1894 року в ході Першої Японсько-китайської війни за контроль над Кореєю. По її закінченні воно було повернуте імперії Цін, яка за Російсько-китайською конвенцією 1898 року віддала Порт-Артур разом із прилеглим Квантунським півостровом Росії в оренду на 25 років без жодної оплати — в обмін на військово-політичну підтримку. Через три роки Квантунська область увійшла до Приамурського генерал-губернаторства, у 1903 році — до Далекосхідного намісництва Російської імперії, а Порт-Артур став одним із двох (поряд із Владивостоком) найважливіших місць базування її Тихоокеанського флоту.
Загострення тривалого російсько-японського конфлікту за контроль над Кореєю та Маньчжурією привело до війни: 8 лютого (26 січня) 1904 року 8 японських есмінців атакували російську ескадру, що стояла на зовнішньому рейді Порт-Артура. Несподіваність нападу і поразка росіян того ж дня у битві біля корейського порту Чемульпо, дали можливість японцям безперешкодно висадитись у Кореї і в травні розпочати наступ на Квантунському півострові. 6 травня він був відрізаний від Маньчжурії, 26 травня японські війська зайняли його найвужчу частину Цзиньчжоуський перешийок, а 1 червня — порт Дальній (нині — Далянь в КНР), що відкривало можливість прямого наступу на Порт-Артур.
Зовнішній оборонний периметр Порт-Атура складався з лінії укріплених пагорбів, за якими розміщувався кам'яний фрагмент Великої китайської стіни, що оточувала Старе місто з півдня до північного заходу. Росіяни продовжили її лінію на захід і південь, зміцнивши підходи до гавані та Нового міста бетонними фортами, кулеметними спорудами та мережею траншей. Під натиском 150-тисячної 3-ї армії під командуванням генерала Маресуке Ноґі росіяни були змушені 30 липня відступити до Порт-Артура, який японська артилерія почала обстрілювати із суші і моря 7 серпня 1904 року. До 23 серпня ціною великих втрат японські війська захопили оборонні редути росіян і підійшли впритул до фортеці, що безпосередньо захищала місто, і, починаючи з 19 вересня, здійснили кілька невдалих спроб його штурму.
Після захоплення 5 грудня ключової висоти Висока-203, що дало можливість японцям вести безпосередній обстріл як самого міста, так і ескадри, заблокованої в гавані, підриву трьох оборонних фортів, останній з яких був зруйнований 31 грудня, комендант Порт-Артура генерал-ад'ютант Анатолій Стессель і начальник сухопутної оборони фортеці генерал Олександр Фок 2 січня 1905 року повідомили генерала Ноґі про готовність припинити бойові дії.
Капітуляція була підписана 5 січня 1905 року в порту Дальній і за її умовами російським військовим було надане право або здатись у полон або під чесне слово у подальшому не брати участь в бойових діях разом з цивільним населенням вільно залишити Порт-Артур. Загалом за час його облоги росіяни втратили 31 306 чоловік (з них убитими щонайменше 6 тисяч) і 24 369 полоненими, японці — 57 780 чоловік (з них понад 14 тисяч вбитими).
Втрата 1-ї Тихоокеанської ескадри у Порт-Артурі, перемоги Японії у битвах під Мукденом і Цусімою весною 1905 року визначили хід війни, що закінчилась у вересні того ж року підписанням за посередництва США Портсмутського мирного договору. Катастрофічна поразка Росії привела не лише до геополітичних втрат на Далекому Сході, але й на фоні економічної кризи стала каталізатором політичних заворушень всередині країни, які вилились у події, відомі як Перша російська революція 1905-07 років.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН