Графиня Матільда, власниця більшості земель Північної Італії, проявляла інтерес до вивчення римського права, яке давало можливість обгрунтувати позицію римського папаства, яке вона підтримувала під час конфлікту з престолом Священної Римської імперії. Кращим спеціалістом у цьому питанні був Ірнерій, коментатор і викладач законів імператора Юстиніана в місцевій школі вільних мистецтв. На прохання Матільди в 1088 році він відкрив у Болоньї спеціальну юридичну школу, де готували легістів, спеціалістів з римського права як опонентів юристам зі звичаєвого права.
Досить швидко школа Ірнерія стала популярнішою за Равенську і завдяки підтримці імператора Фрідріха I Барбаросса в 1158 році вона отримала статус університету, а його студентам було надане імператорське заступництво під час поїздок по Європі. Особливістю Болонського університету була система студентських "земляцтв", створених для захисту від міських законів, які вводили колективне покарання на іноземців за злочини і борги своїх співвітчизників. Саме ці земляцтва вибирали ректора та університетську раду, яка наймала викладачів та професорів, визначала їхню платню та слідкувала за дотриманням викладачами належного навчального процесу.
Іншою особливістю Болонського університету було те, що він тривалий час лишався закладом, де вивчалась виключно юриспруденція. В XII столітті стало вивчатись крім римського і канонічне право, і лише з XIV століття в програмі університету з'явились медицина, філософія і теологія. Крім того в Болонському університеті мали можливість навчатись і викладати жінки. Викладачі університету мали високе положення серед громади міста — вони були звільнені від податків, військової служби і мали всі права громадян міста, для якого часто виконували громадські доручення посланців, представників чи судей.
Свого розквіту університет досягнув у XIII столітті, після чого почався спад. Міська влада стала втручатись в навчальний процес — спочатку в університеті були створені кілька кафедр, які фінансувалися з міської казни, а не із студентської платні, що привело до зниження якості викладацького складу та навчального процесу і залежності викладацького складу від міського муніципалітету. Згодом в Болоньї було видано розпорядження, яке дозволяло викладати лише громадянам міста, що змусило кращих професорів переїхати в Пізу, Перузу, Падую і Павію. Це значно погіршило якість навчання і авторитет Болонського університету вцілому.
Коментарі
Дивіться також
• Університет Аль-Карауїн, 859
• Перша книга українського автора, 1483
• Заснування першого в Америці університету, 1551
• Гарвардський університет, 1636
• Київський університет, 1834
• Теракт у Болоньї, 1980