Згідно із середньовічною «Книгою про заселення Ісландії», Гренландію відкрив норвезький вікінг Гуннбйорн Ульфсон близько 970 року коли під час плавання з Норвегії до Ісландії його корабель збився з курсу і течією був віднесений до скелястих островів (зараз відомих як шхери Гуннбйорна) поблизу великої невідомої землі. У 978 році ісландець Снебйoрн Галті здійснив спробу колонізувати її східне узбережжя, однак його експедиція зазнала невдачі через внутрішні чвари, під час яких він сам був убитий.
У 982 році вимушене плавання до Гренландії здійснив Ерік Торвальдсон, прозваний за колір свого волосся Рудим. Син Торвальда Асвальдсона, свого часу вигнаного з Норвегії за вбивство, який разом з сім'єю оселився на Північному Заході Ісландії, він, як і батько, мав запальний характер і через конфлікти із сусідами, які закінчувались вбивствами, кілька разів був змушений переїжджати з одного селища в інше, допоки після чергового вбивства більше трьох людей не був засуджений місцевим тінґом (зборами місцевої громади) на трирічне вигнання з Ісландії.
Того ж року 32-річний Ерік Рудий відплив на Захід разом з сім'єю та слугами і невдовзі досягнув острова, відомого сьогодні як Еггерс, обігнувши котрий з півдня, прослідував на Північ вздовж узбережжя невідомої землі і висадився на вільній від льоду ділянці суші в глибині фіорду. Проживши в цих місцях наступні чотири роки, Ерік повернувся в Ісландію з розповіддю про відкриту землю, названу ним Гренландією. Через рік на її підкорення відпливло 25 кораблів, лише 14 з яких досягли мети, — ісландці заснували дві колонії: Східну у південній частині Гренландії (де сьогодні існує місто Какорток) та дещо північніше Західну (де нині розташована столиця Гренландії місто Нуук).
Найвідомішим з дітей Еріка Рудого став Лейф Ейріксон, — у 999 році він відправився у Норвегію, де став членом бойової дружини короля Олафа Трюггвасона, прийняв християнство і наступного року, вертаючись до Гренландії, збився з курсу і випадковим чином став першовідкривачем землі, названої ним Вінланд, — узбережжя Затоки Святого Лаврентія вздовж нинішньої канадської провінції Ньюфаундленд. Завдяки Лейфу християнство прийняло багато гренландців, включно з його матір'ю, яка збудувала в Браттагліді каплицю, котра імовірно є першою християнською культовою спорудою у Новому Світі.
Восени 1002 року з новою групою переселенців до Гренландії була завезена невідома хвороба, яка привела масових смертей колоністів, серед котрих був і Ерік Рудий, — він помер взимку 1003 року на 53-у році життя, так і залишаючись язичником. Засновані ним колонії проіснували до початку XV століття і зникли, як вважається, в результаті Малого льодовикового періоду — значне похолодання привело до занепаду сільського господарства, скотарства та мисливського промислу, і близько 1350 року під натиском ескімосів, що мігрували на південь, вікінгами була покинута спочатку Західна колонія, а через кілька десятиліть — і спустошена чумою Східна, останній церковний запис про яку датується 1408 роком.
Незважаючи на те, що в 1470 і 1477 роках у Гренландії побували дві датські ескпедиції, вважається, що повторне відкриття європейцями Гренландії належить португальцям, братам Мігелю і Гашпару Кортіріалам, які в 1500 році за завданням короля Мануела I Щасливого вирушили на пошуки Північно-західного проходу в Азію, і в 1501 році досягли Гренландії та Лабрадору. Проте інформація про Гренландію стала загальновідомою в Європі лише через три чверті століття, коли 11 липня 1576 року її берегів досягла експедиція англійського капера Мартіна Фробішера.
Протягом наступних 150 років у Гренландії побували судна піратів і китобоїв з усієї Західної Європи, допоки король Данії і Новегії Фредерік IV Ольденбург не направив на свої суверенні володіння відставного морського офіцера Клауса Паарса, який в якості губернатора Гренландії в 1728 році заснував перше постійне датське поселення Готхоб (нині — столиця Гренландії місто Нуук), жителями якого стали 25 військових, 12 в'язнів і 12 незаміжніх жінок. Незважаючи на те, що більшість поселенців померло першої ж зими від цинги, це стало початком нової колонізації європейцями Гренландії, яка, проте, до середини XIX століття залишалась малолюдною — лише з початком міграції канадських ескімосів її населення, зосереджене на південно-західній окраїні острова, почало зростати і сьогодні складає близько 60 тисяч чоловік.
Коментарі
Дивіться також
• Епоха вікінгів, 793
• Рюрик, князь Ладозький, 862
• Відкриття Америки вікінгами, 1000
• Свен Вилобородий — перший датський король Англії, 1013
• Нормандське завоювання Англії, 1066
• Норманське завоювання Південної Італії, 1071
• Відкриття Америки Христофором Колумбом, 1492
• Відкриття Антарктиди, 1820