Зенобія,
цариця Пальміри
У 267 році після вбивства августа і правителя Сирії Одената влада в Пальмірі перейшла до його малолітнього сина і дружини, 27-річної Зенобії. Спираючись на військову міць вірної їй армії, вона кинула виклик ослабленій Римській імперії і за кілька років підкорила Палестину, Петрейську Аравію, Єгипет і Анатолію, проголосивши себе імператрицею.На обкладинці: Срібний римський антоніан із профілем Зенобії як августи, 272 рік
12600
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

З вбивства в 211 році імператора Септимія Севера розпочався період політичної нестабільності Римської імперії. Користуючись її ослабленням, спочатку Парфія, а пізніше імперія Сасанідів, вели успішні війни за близько-східні римські провінції. Після поразки у битві при Едессі в 259 році, коли римляни втратили майже всю армію, а імператор Валеріан I попав у полон, консуляр (колишній консул) і правитель Пальміри Луцій Септимій Оденат з невеликим військом завдав персам несподіваного удару, завадивши їм переправитись на правий берег Єфрату.

У 262 році, вже у статусі августа і правителя Сирії, Оденат завдав персам ще ряд поразок, захопив практично всю Месопотамію, а наступного року — Левант та Анатолію. Проголосивши себе шахіншахом (царем царів), він правив на підконтрольній йому території фактично як незалежний монарх, хоча формально дотримувався лояльності до чергового римського імператора Галієна.

У 267 році Оденат розпочав новий похід проти персів, під час якого був підступно вбитий разом зі свої сином Геродом. Його 27-річна дружина Зенобія, яку деякі джерела вважають замовницею вбивства чоловіка, зуміла втримати владу в Пальмірі, ставши регентом при своєму 8-річному синові Вабаллаті. Спираючись на міць вірної їй армії, вона придушила повстання кочових племен у Південній Сирії, укріпила кордон з Персією, котрій в 269 році завдала поразки, і заснувала кілька воєнних поселень вздовж Єфрата, претендуючи на роль захисниці східних володінь Римської імперії.

Вихователем Вабаллата і радником Зенобії у державних справах був грецький філософ Кассій Лонгін, страчений Авреліаном після падіння Пальмірської імперії

Так і не отримавши ні від імператора Клавдія II, ні від його наступника Авреліана підтвердження передачі титулів Одената його сину, весною 270 року Зенобія підкорила Петрейську Аравію, а у жовтні — Єгипет, де вона була проголошена царицею. Формально все ще декларуючи лояльність імперії, у 271 році Зенобія захопила Кілікію і Анатолію, разом з сином проголосила себе спочатку августом і августою, розпочала карбування власних монет, а восени, коли війна з Римом вже стала неминучою, — імператрицею і припинила постачання продовольства в Рим.

Війну з Пальмірою Авреліан розпочав після перемоги над готами — весною 272 року його 200-тисячне військо переправилось через Босфор і практично без бою підкорило Анатолію. Успіхом завершилась і одночасна експедиція римлян на чолі з Марком Пробом в Африці — в травні була захоплена Александрія, а до середини червня — вся територія Єгипту. Рештки пальмірській армії, які зуміли переправитись у Сирію, були розбиті Авреліаном поблизу Антіохії (нині — в Туреччині) і Емеси (нині — Хомс у Сирії).

Справжнім іменем пальмірської імператриці було Бат-Забай, що арамейською значить «дочка Заббая», яке грецькою трансформувалось у Зенобія. До наших днів не збереглось жодних її прижиттєвих зображень, крім схематичних портретів на монетах

Взята в облогу Пальміра капітулювала в серпні, коли до міста дійшла новина, що Зенобія була схоплена римлянами при спробі переправитись через Єфрат до Персії. Її разом з сином було відправлено в Емесу, де разом зі знаттю Пальміри було віддано під суд. Подальша доля Зенобії достовірно невідома: за деякими джерелами колишню царицю Пальміри було невдовзі страчено, за іншими — вона померла по дорозі в Рим, а згідно «Історії Августів» — в 274 році під час тріумфальної ходи Авреліана Римом закована у золоті кандали Зенобія була проведена містом, після чого була помилувана і доживала віку в подарованому імператором маєтку поблизу столиці.

На початку 273 року в Пальмірі відбулось ще одне повстання проти римського правління — після відмови римського намісника Марцелліна очолити його повсталі проголосили імператором сина (або батька) Зенобії Септимія Антіоха, однак вже весною були розбиті римським військом, надісланим Авреліаном.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 16 листопада 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

#ЦейДень

Все про 21 листопада

Події, факти, персоналії