З вбивства в 211 році імператора Септимія Севера розпочався період політичної нестабільності Римської імперії. Користуючись її ослабленням, спочатку Парфія, а пізніше імперія Сасанідів, вели успішні війни за близько-східні римські провінції. Після поразки у битві при Едессі в 259 році, коли римляни втратили майже всю армію, а імператор Валеріан I попав у полон, консуляр (колишній консул) і правитель Пальміри Луцій Септимій Оденат з невеликим військом завдав персам несподіваного удару, завадивши їм переправитись на правий берег Єфрату.
У 262 році, вже у статусі августа і правителя Сирії, Оденат завдав персам ще ряд поразок, захопив практично всю Месопотамію, а наступного року — Левант та Анатолію. Проголосивши себе шахіншахом (царем царів), він правив на підконтрольній йому території фактично як незалежний монарх, хоча формально дотримувався лояльності до чергового римського імператора Галієна.
У 267 році Оденат розпочав новий похід проти персів, під час якого був підступно вбитий разом зі свої сином Геродом. Його 27-річна дружина Зенобія, яку деякі джерела вважають замовницею вбивства чоловіка, зуміла втримати владу в Пальмірі, ставши регентом при своєму 8-річному синові Вабаллаті. Спираючись на міць вірної їй армії, вона придушила повстання кочових племен у Південній Сирії, укріпила кордон з Персією, котрій в 269 році завдала поразки, і заснувала кілька воєнних поселень вздовж Єфрата, претендуючи на роль захисниці східних володінь Римської імперії.
Так і не отримавши ні від імператора Клавдія II, ні від його наступника Авреліана підтвердження передачі титулів Одената його сину, весною 270 року Зенобія підкорила Петрейську Аравію, а у жовтні — Єгипет, де вона була проголошена царицею. Формально все ще декларуючи лояльність імперії, у 271 році Зенобія захопила Кілікію і Анатолію, разом з сином проголосила себе спочатку августом і августою, розпочала карбування власних монет, а восени, коли війна з Римом вже стала неминучою, — імператрицею і припинила постачання продовольства в Рим.
Війну з Пальмірою Авреліан розпочав після перемоги над готами — весною 272 року його 200-тисячне військо переправилось через Босфор і практично без бою підкорило Анатолію. Успіхом завершилась і одночасна експедиція римлян на чолі з Марком Пробом в Африці — в травні була захоплена Александрія, а до середини червня — вся територія Єгипту. Рештки пальмірській армії, які зуміли переправитись у Сирію, були розбиті Авреліаном поблизу Антіохії (нині — в Туреччині) і Емеси (нині — Хомс у Сирії).
Взята в облогу Пальміра капітулювала в серпні, коли до міста дійшла новина, що Зенобія була схоплена римлянами при спробі переправитись через Єфрат до Персії. Її разом з сином було відправлено в Емесу, де разом зі знаттю Пальміри було віддано під суд. Подальша доля Зенобії достовірно невідома: за деякими джерелами колишню царицю Пальміри було невдовзі страчено, за іншими — вона померла по дорозі в Рим, а згідно «Історії Августів» — в 274 році під час тріумфальної ходи Авреліана Римом закована у золоті кандали Зенобія була проведена містом, після чого була помилувана і доживала віку в подарованому імператором маєтку поблизу столиці.
На початку 273 року в Пальмірі відбулось ще одне повстання проти римського правління — після відмови римського намісника Марцелліна очолити його повсталі проголосили імператором сина (або батька) Зенобії Септимія Антіоха, однак вже весною були розбиті римським військом, надісланим Авреліаном.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Нефертіті — Велика дружина фараона, 1351 до н. е.
• Смерть Клеопатри, 30 до н. е.
• Октавіан Август — перший імператор Риму, 27 до н. е.
• Битва в Тевтобурзькому лісі, 9
• Галльська імперія, 260
• Тетрархія Діоклетіана, 293
• Набатейська столиця Петра, 1812