Соломон народився у Єрусалимі і був другою дитиною царя Давида і його дружини Вірсавії. Незважаючи на те, що Соломон був одним з наймолодших синів, Давид саме йому заповів престол, який той посів у 961 році до н. е. у боротьбі зі своїм старшим братом Адонієм, який намагався узурпувати владу всупереч волі батька. Передаючи владу Соломону, Давид доручив йому збудувати в Єрусалимі храм, який мав стати центральним святилищем для всіх євреїв.
Одружившись з дочкою єгипетського фараона, Соломон зумів припинити багатовікову ворожнечу євреїв і єгиптян, а завдяки дружнім стосункам з фінікійським царем Хірамом йому вдалось забезпечити тривалий мир на Близькому Сході, що сприяло зростанню торгівлі і особливе значення набув торговий шлях з Єгипу в Дамаск і далі в Месопотамію, що пролягав через Палестину і по якому йшла міжнародна торгівля зерном, міддю, залізом, лляними і вовняними тканинами. Все це сприяло процвітанню єврейської держави, а Соломон зажив слави багатої і мудрої людини.
Будівництво Єрусалимського храму почалось на 4-й рік правління Соломона і тривало сім років. Кедри і кипариси, найдорожчий матеріал того часу, доставляв тірський цар Хірам I з Ливану, де добували і камені, які обтісувались на місці і вже в готовому вигляді прибували в Єрусалим. Потреба в міді для храмових колон і начиння забезпечувалася поставками з мідних копалень Соломона в Едомі, а військові трофеї Давида і торговельні підприємства Соломона забезпечували фінансування будівництва. Загалом на будівництві Єрусалимського храму працювало 30 тисяч ізраїльтян і 150 тисяч хананян, якими керувало більше 3 тисяч наглядачів. Урочисте освячення Першого храму відбулось в 957 році за участю єврейських старійшин, голів усіх племен і родів.
Соломон помер у 928 році до н. е. у віці 62 років. Незважаючи його на легедарне багатсво, величезні витрати на будівництво Храму і царського палацу виснажили державну скарбницю, що спричинило повстання підкорених народів і невдоволення підданих. Цього ж року єдина держава розпалась — десять північних племен утворили Північне царство (Ізраїль) зі столицею в Самарії, яке очолив цар Єровоам, а решта — Південне (Юдея) зі столицею в Єрусалимі, першим царем якого був син Соломона Ровоам. Ще один син Соломона Менелік в 950 році до н. е. заснував царство в Ефіопії, де була колонія його матері цариці Савської.
Північне царство проіснувало понад 200 років і було знищено Ассирією в 721 р. до н. е., а Південне — завойоване Навуходоносором II в 586 році до н. е., коли був знищений і Храм, збудований Соломоном, і сам Єрусалим, 18 тисяч вцілілих жителів якого були заслані у рабство до Вавилону. Соломон ще за життя зазнав слави могутнього і мудрого правителя, йому приписують авторство таких творів Біблії, як «Книга повістей Соломонових», «Книга Екклезіаста», «Пісня над піснями». Шанується він і в ісламі — під іменем Сулейман, син Дауда, відомий своєю мудрістю та справедливістю, він був обраний Аллахом у пророки.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Занепад Ассирії, 612 до н. е.
• Навуходоносор II — Нововавилонський цар, 605 до н. е.
• Ірод Великий і жахливий, 4 до н. е.
• Проголошення Держави Ізраїль, 1948
• Палестинська автономія, 1993