Згідно з легендою, на чолі перших колоністів була цариця Елісса, яка залишила батьківщину після того, як її брат, цар Тіра Пігмаліон, вбив її чоловіка, щоб заволодіти його багатствами. Завдяки вигідному географічному положенню місто розвивало торгівлю і підтримувало зв'язки не лише з сусідніми фінікійськими колоніями, але й з Кіпром і Єгиптом. Особливий інтенсивно Карфаген став розвиватись у VIII ст. до н. е., коли Фінікія була завойована Ассірією і багаточисельні колонії отримали незалежність та поповнились втікачами з давніх фінікійських міст Східного Середземномор'я.
Починаючи із VII ст. до н. е. Карфаген став засновувати власні колонії, які з'явились на Балеарських островах та в Північній Африці. Для протидії грецькій колонізації, яка почалась в кінці VII ст. до н. е., фінікійські колонії почали утворювати військові союзи, і в VI ст. до н. е. Карфаген об'єднав навколо себе фінікійські колонії не лише Африки, але й сучасної Іспанії, Сицилії, а саме місто, з чисельністю населення до 700 тисяч чоловік, стало другим у світі (після Александрії).
У III ст. до н. е. між Карфагеном і Римською республікою почались війни за контроль над Сицилією та Іспанією. Навіть програвши дві війни, Карфаген зумів зберегти свої могутність і для повного його знищення в 149 році до н. е. Рим розпочав Третю Пунічну війну, під час якої місто Карфаген був повністю зруйноване, з півмільйонного населення 50 тисяч попало в рабство, а його володіння перетворені у римську провінцію Африка.
З часом місто було відбудоване і стало головним містом римських володінь в Африці. Але із занепадом Римської імперії, у 439 році Карфаген був захопленний вандалами і майже на сто років став столицею Королівства вандалів та аланів. Після його завоювання в 534 році візантійським імператором Юстиніаном I Карфаген став центром екзархату Візантійської імперії. Востаннє Карфаген був завойований під час арабської експансії VII століття — мусульмани захопили його в 698 році, а каміння зруйнованого Карфагену було стало основою для будівництва міста Туніс, передмістям якого і є сьогодні.
Коментарі
Дивіться також
• Фінікійська писемність, 1200 до н. е.
• Місто-держава Спарта, 1000 до н. е.
• Заснування Риму, 753 до н. е.
• Пердікка — перший правитель Македонії, 726 до н. е.
• Закінчення Першої Пунічної війни, 241 до н. е.
• Друга Пунічна війна, 219 до н. е.
• Падіння Карфагена, 146 до н. е.
• Заснування Константинополя, 330
• Королівство вандалів і аланів, 439