В III тисячолітті до н. е. в середній течії ріки Тигр семітськими племенами кочівників, які прибули з Аравійського півострова, було засновано місто, назване по імені свого верховного божества Ашшур. Протягом наступних півтори тисячі років виникло ще кілька ассирійських поселень, які, об'єднавшись, в 1720 році до н. е. зуміли вийти з-під влади Шумерії. В 1365 — 1264 роках до н. е. зусиллями царів Ашшур-убалліта I та Адад-нірарі I завершилось формування Ассирійської держави. Вона досягла свого розквіту на початку XI століття до н. е. за правління царя Тиглатпаласара I, коли його війська підкорили Північну Сирію, Фінікію, Кілікію та вийшли до Середземного моря.
Проте по смерті Тиглатпаласара I ассирійцям не вдалось закріпитись на завойованих територіях і в X столітті до н. е. під натиском кочовників-арамеїв Ассирія втратила всі завоювання. Лише через двісті років цар Адад-нірарі II зміцнив державу достатньо, щоб розпочати завойовницькі походи. Були знову підкорені Верхня Месопотамія, Середня Азія аж до Амударьї, в 710 році до н. е. за царя Саргона (Шаррукіна) II — східна частина Малої Азії, Левант, Сирія і Палестина аж до єгипетского кордону. Його син Сінаххеріб, що правив у 704-681 роках н. е., ходив війнами у Загрос на заході, Кілікію та Каппадокію — на сході, здійснив морський похід в Елам, після підкорення якого у 689 році до н. е. захопив і зруйнував Вавилон.
За наказом Сінаххеріба столиця держави була перенесена з Дур-Шаррукіна («фортеця Саргона») у Ніневію (нині — передмістя Мосула, Ірак), місто, розбудоване на місці колишнього мітаннського центру поклоніння погині Іштар. У його центрі був зведений величезний (503 м х 242 м) розкішний царський палац з 71 кімнатою, оточений садом, який зрошувався водою, що складною системою з 18 каналів і акведуком постачалась з Тигра. Збудований на фундаменті з вапнякових блоків і глиняних цеглин, він був висотою 22 метри, і розташовувався на площі, від якої роходились вулиці, деякі шириною до 25 метрів, що крізь усе місто вели до 25-метровх міських стін шириною до 10 метрів з 15-ма воротами. Ще далі, на відстані близько 650 метрів, була зведена ще одна захисна стіна, ближче до якої були прориті глибокі, до 45 метрів, рови, наповнені водою. За оцінками, у Ніневії і її околицях на той час проживало до 150 тисяч людей, більше, ніж у Вавилоні в його кращі роки.
Останнім великим царем Ассирії був Ашшурбаніпал (Сарданапал), внук Сінаххеріба, що зійшов на престол у 668 році до н. е. Незважаючи на те, що за його правління був підкорений Єгипет і васальну залежність визнало Лідійське царство, вони досить швидко відмовились від сплати данини і разом з Мідією близько 653 року до н. е. виступили проти Ассирії. Наступного року проти Ашшурбаніпала повстання підняв його рідний брат Шамаш-шум-укин, що правив у Вавилоні. Його підтримали деякі інші міста Нижнього Межиріччя та фінікійського узбережжя, Елам і халдеї Примор'я (на півночі Перської затоки), арабські племена Аравії. Війна з ними тривала більше десятиліття і завершилась перемогою Ашшурбаніпала, проте ослабила Ассирію, яка близько 629 року виявилась поділеною між Ашшурбаніпалом, змушеним перебратись в Ашшур, і його сином Ашшур-етель-ілані, який воцарився в Ніневії.
Через два роки по смерті Ашшурбаніпала в 629 році до н. е. халдеї Примор'я на чолі з Набопаласаром захопили Вавилонію. Їх похід проти Ассирії зазнав невдачі і лише уклавши у 614 році до н. е. союз з Мідією, вони поновили війну. Весною 612 року до н. е. мідійці взяли Тарбісу і Ашшур й разом з халдеями підступили до стін Ніневії, яка попри міцність укріплень протрималась в облозі лише три місяці — перенаправлена з каналів вода підточила захисну стіну, через пролом у якій у місто увійшли війська завойовників. Ніневія була розграбована, зруйнована і спалена. У вогні ззагинув і цар Син-шар-ишкун, котрий намагався сховатись в одній із палацових будівель.
Залишки ассирійської армії відстуили на північний захід до міста Харран, звідки через два роки були відкинуті за Єфрат. Сподіваючись на підтримку фараона Нехо II, 605 році до н. е. вони взяли участь у битві Єгипту і Вавилону під містом Каркеміш, де разом із союзниками були розбиті військом , — Ассирія остаточно перестала існувати як держава, а її територія увійшла до складу Ново-Вавилонського царства Навуходоносора II.
Ніневія більше ніколи не відбудовувалась. Зазнавши таких руйнувань, «що від неї не залишилось і сліду, важко навіть сказати, де вона свого часу знаходилась», як через сім століть писав Лукіан Самосатський, залишки колишньої столиці Ассирії були знайдені лише у 1847 році експедицією британського дипломата Остена Генрі Лейдара, яка під курганом поблизу Мосула виявила палац Сінаххеріба і бібліотеку Ашшурбаніпала з 22 тисячами клинописних глиняних табличок.
Коментарі
Дивіться також
• Ашшур — столиця давньої Ассирії, 2600 до н. е.
• Саргон Аккадський — перший імператор, 2316 до н. е.
• Занепад Мінойської цивілізації, 1628 до н. е.
• Імперія Ахеменідів, 553 до н. е.
• Занепад Вавилону, 539 до н. е.