Доісторичні земляні споруди у вигляді круглих або еліптичних земляних валів характерні для культури лінійно-стрічкової кераміки, неолітичної культури, яка поширилась в Центральній Європі з середини VI тисячоліття до н. е. долинами притоків середнього Дунаю (сучасних територій Угорщини і Чехії), досягнувши на Заході Бельгії і долини Сени в районі Парижу, а на Сході — Дніпра, південніше Києва. Для носіїв цієї культури, що займались зеблеробством та скотарством і були прийшлим населенням, характерні стовпові будинки та напівземлянки довгої форми, використання глиняних печей і вискоякісної кераміки з характерним лінійно-стрічковим орнаментом.
Спадкоємцями культури лінійно-стрічкової кераміки вважаються культури Рьоссен (Саксонія), Лендельська (Угорщина, Австрія, Чехія, Словаччина, Польща, Хорватія, Словенія, Західна Україна), Боян (Болгарія, Румунія, Молдова,) і Трипільська (Румунія, Молдова, Україна)
У 1991 році під час проведення аерофотозйомки в районі міста Гозекі в землі Саксонія-Ангальт (ФРН) на фоні пшеничного поля було виявлено круглий силует, пізніші геомагнітні дослідження якого дали підстави для його наукового вивчення. Під час розкопок, розпочатих у 2002 році, Франсуа Бертемс з Галле-Віттенберзького університету імені Мартіна Лютера виявив неолітичну споруду у вигляді ділянки, оточеної круговим клиновидним ровом діаметром 75 метрів і глибиною до 1,8 метра, в середині котрої було два кільця частоколу, що оточували плато зі слідами багать, кістками людей і тварин.
За даними радіовуглецевого аналізу і стилем знайдених керамічних черепків було встановлено, що виявлена споруда, названа Гокезьким колом, була зведена близько 4900 року до н. е. і використовувалась близько двох-трьох сторіч, після чого була закинута. Вона належить до найкраще збережених серед кількох сотень подібних рондел того ж періоду і має характерну особливість — у земляному валу та двох живоплотах є по троє симетричних воріт (тим вужчих, чим ближче до центру) строго на північ, північний захід і південний схід, через які з центру у день зимового сонцестояння можна бачити схід і захід сонця через південно-східні і південно-західні ворота відповідно.
Незважаючи на те, що засоби масової інформації з подачі деяких дослідників поспішили назвати Гокезьке коло найдавнішою з виявлених астрономічних обсерваторій, подальші дослідження виявлених у могильниках кісток підтвердили версію про те, що воно було місцем певних ритуальних дій (найімовірніше жертвоприношень, в тому числі і людських), в яких сонце і його щорічний календар грали ключову роль.
У 2005 році влада землі Саксонія-Ангальт провела реконструкцію Гокезького кола, перетворивши його на туристичний атракціон, який був відкритий для публіки 21 грудня в день зимового сонцестояння.
