Близько 1200 року до н. е. фінікійці, які проживали на Близькому Сході, почали колонізацію Середземноморського узбережжя і у 814 році до н. е. на півночі Африки заснували місто Карфаген, який особливо інтенсивно став розвиватись у VIII ст. до н. е., коли Фінікія була завойована Ассирією і багаточисельні колонії поповнились втікачами з фінікійських міст Східного Середземномор'я. Для протидії грецькій колонізації, яка почалась в кінці VII ст. до н. е., фінікійські колонії почали утворювати військові союзи, і в VI ст. до н. е. Карфаген об'єднав навколо себе фінікійські колонії не лише Африки, але й сучасної Іспанії і Сицилії.
Це привело до конфлікту із новою державою, що виникла на Апеннінському півострові, який у 264 році до н. е. переріс у Першу пунічну війну з Римською республікою, за підсумками якої Карфаген зазнав поразки, втратив контроль над Сицилією, Корсикою та Сардинією. Прагнучи надолужити територіальні втрати і знайти засоби для сплати контрибуції, карфагеняни під керівництвом Гасдрубала Барки, а по його смерті — Ганнібала Барки — розширили свої володіння на Піренейському півострові, де в 221 році до н. е. заснували колонію Новий Карфаген (нині — Картахена, Іспанія).
За три роки карфагеняни повністю підкорили іберійські племена та всі землі, південніше ріки Ібер, крім грецької колонії Сагунт, яка знаходилась під протекторатом Римської республіки. Вважаючи, що військова міць Карфагену достатня, щоб отримати реванш за поразку попередній війні, узимку 219 року до н. е. Ганнібал взяв в облогу Сагунт, який захопив через 8 місяців. Все його чоловіче населення було страчено, жінки й діти — продані в рабство, а саме місто заселене фінікійськими колоністами.
Щоб залагодити конфлікт, римляни відіслали до Карфагену посольство, яке зажадало видачі Ганнібала. Не отримавши конкретної відповіді, в березні 218 році до н. е. Рим оголосив війну і розпочав підготовку до експедиції в Африку. Запобігаючи цьому, в травні цього ж року Ганнібал, заручившись підтримкою галльських племен, на чолі 100-тисячного війська розпочав свій похід в Італію, в ході якого завдав римлянам ряд нищівних поразок.
Проте Рим зумів перехопити ініціативу, розпочав успішні дії в Іспанії та Африці і завдав вирішальної поразки Ганнібалу у битві Замі (сучасний Туніс) 19 жовтня 202 року до н.е. Це змусило Карфаген у 201 році до н. е. прийняти важкі умови миру: він віддав римлянам Іспанію і всі свої острівні володіння в Середземному морі, передав їм майже весь флот, зобов'язався виплатити протягом п'ятдесяти років величезну контрибуцію і не вести воєн без згоди римського сенату.
За наступні сімдесят років Карфаген зумів відновити свій торговий потенціал і знову стати конкурентом Римської республіки, яка у 149 році до н. е. під сумнівним приводом оголосила йому вже третю війну. Рим виграв її за три роки, і Карфаген припинив своє існування, а його володіння увійшли до складу Римської держави як провінція Африка.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Заснування Риму, 753 до н. е.
• Римська республіка, 509 до н. е.
• Закінчення Першої Пунічної війни, 241 до н. е.
• Битва при Каннах, 216 до н. е.
• Падіння Карфагена, 146 до н. е.
• Римська імперія, 27 до н. е.