Як вважається, у IV тисячолітті до н. е. балканські племена хеттів мігрували в Малу Азію, де змішались із хаттами, які населяли Центральну Анатолію і від яких запозичили самоназву, та хуритами, що проживали на півночі Мессопотамії. На рубежі III тисячоліття до н. е. почали формуватись хеттські міста-держави, що вели торгівлю із ассирійцями, амореями і вавилонянами, у котрих хетти запозичили клинопис. Найстарішим і наймогутнішим із них було відоме із 2400 року до н. е. місто Пурусханда, суперником якого через півтисячоліття стало місто Куссара, чий правитель, Пітхана, почав процес об'єднання навколишніх територій.
Син Пітхана, Анітта, зійшов на престол близько 1790 року до н. е. і протягом сорока років свого правління продовжив розширення володінь держави, підкоривши реша міст хаттів — Цальпа, Уллама і Хаттуса, останнє з яких Анітта наказав зрівняти із землею через тривалу і жорстоку війну з ним. Після цього він підкорив Салатувар і близько 1770 року до н. е. — місто Пурусханда, цар якого передав Анітасу залізний трон і скипетр.
Створене Анітасу царство зі столицею у місті Канеш (відоме також як Неса) стало найпотужнішим політичним утворенням у Малій Азії. Останнім його правителем був Папахділма, якого у 1680 році до н. е. повалив Лабарна I (Табарна), котрий суттєво розширив хеттські володіння, вийшовши до Середземного і Чорного морів. Лабарна і його сестра, цариця Тавананна, стали родоначальниками давньохеттської династії, а їх імена стали титулами царів і верховних жриць. За їх правління Хеттське царство стало включати крім власне царських володінь ще й васальні утворення, на чолі яких стояли царевичі або вищі сановники.
Спадкоємці Лабарна завоювали Північну Сирію, Верхню Мессопотамію і здійснювати походи на Вавилон, який був захоплений і зруйнований у 1595 році до н.е. Близько 1460 року до н. е. в результаті чергового перевороту була заснована новохеттська династія, при якій Хеттське царство досягло найбільшого розквіту — йому вдалось підкорити державу хуритів Мітанію, відвоювати у Єгипту Сирію і Ханаан, змусивши фараона Хоремхеба у 1310 році до н. е. укласти мирний договір.
Однак уже в наступному столітті Новохеттська імперія зазнала поразок від Єгипту, Ассирії та Ахейської Греції і в XI столітті до н. е. була знищена нашестям з Балкан «народів моря». Розпавшись на невеликі держави, її рештки протягом трьох віків були підкорені спочатку Ассирією, а згодом — Вавилоном.
Коментарі
Дивіться також
• Бронзовий вік (інфографіка)
• Ашшур — столиця давньої Ассирії, 2600 до н. е.
• Вавилонське царство, 1896 до н. е.
• Катастрофа Бронзової доби, 1206 до н. е.
• Занепад Ассирії, 612 до н. е.
• Навуходоносор II — Нововавилонський цар, 605 до н. е.
• Імперія Ахеменідів, 553 до н. е.
• Занепад Вавилону, 539 до н. е.