У рік сходження Хаммурапі на престол Вавилонія була невеликою державою, до якої входило кілька міст в радіусі 80 кілометрів навколо Вавилона — Сіппар, Кіш, Кута, Борсіппа, Дільбат і Марад. Як і більшість царів Межиріччя того часу Хаммурапі розпочав своє правління з відміни усіх боргів підданих і перші кілька років займався розбудовою і укріпленням міст. Починаючи з 1785 року до н. е., сьомого року свого правління, він, спираючись на військовий союз із Верхньомесопотамським царем Шамші-Ададом I, вів успішні війни із царствами Ніппур, Маргіум, Ларса і за 20 років зумів підкорити всю Південну Месопотамію. По смерті свого союзника Хаммурапі здійснив успішні походи на північ і в 1758 році до н. е. завоював Верхню Месопотамію, ставши першим царем Вавилонської імперії.
Успішний завойовник і будівничий країни, Хаммурапі велику увагу приділяв посиленню централізації своєї влади і правосуддю в країні. В 1757 році до н. е. — на 35-й рік його правління — в місті Сіппар був установлена чорна базальтова стела зі 282-а статтями законів з різних галузей права — цивільного, трудового, кримінального, кримінально-процесуального та сімейного. Закони були вибиті клинописом на обох сторонах стовпа на класичному вавилонському діалекті аккадської мови, а у верхній частині стовпа був зображений сам Хаммурапі, що стоїть в молитовній позі і отримує закони з рук бога сонця Шамаш.
В «Кодексі Хаммурапі» були узагальнені і систематизовані правові норми, які мали традиційну для того часу направленість на суворість покарання. Так смертна кара передбачалась не лише за вбивство, але й за крадіжку, наклеп, переховування біглого раба. В ряді випадків практикувалась традиція Божого суда: звинувачений у чаклунстві мав кинутись у річку і його порятунок був доказом невинуватості; аналогічно мала чинити і звинувачена у зраді дружина.
В законах Хаммурапі широко застосовувався принцип «око за око»: порушник мав компенсувати втрати потерпілого і своїм життям відповідав за життя вільної людини, навіть якщо це не було навмисне вбивство (наприклад, належало стратити будівельника, по вині якого впав будинок і хтось загинув під його уламками); цей принцип особливо практикувався у випадку завдання каліцтв, хоча можна було відбутись штрафом, якщо соціальний статус звинуваченого був досить високий.
Перелік встановлених в Кодексі штрафів дає можливсть дізнатись скільки коштувала робота того чи іншого ремісника, оренда корабля, домашня худоба, її випас, земля чи садове дерево. Незважаючи на те, що «Кодекс Хаммурапі» встановлював нерівну відповідальність перед судом в залежності від суспільного і станового положення звинуваченого, основним принципом правосуддя був принцип його невинуватості доки в суді не доведене зворотнє.
Через 600 років після набігу війська царства Елам на Вавилонію стела з «Кодексом Хаммурапі» була перенесена в місто Сузи в якості трофею, де й була знайдена в 1902 році археологічною експедицією Жака де Моргана в ході розкопок і сьогодні вона зберігається в Луврі. Аналогічні базальтові стели були свого часу також встановлені в інших містах Вавилонії і їх археологи знайшли в Сузах, Ніппурі та Есагілі. 37 із 282 статей «Кодексу Хаммурапі» були стерті ще в давнину і їх вдалось відновити за копіями закону, які збереглись у вигляді глиняних табличок.
Коментарі
Дивіться також
• Вавилонське царство, 1896 до н. е.
• Навуходоносор II — Нововавилонський цар, 605 до н. е.
• Занепад Вавилону, 539 до н. е.
• Велика хартія вольностей, 1215
• «Римський закон вестготів» короля Аларіха, 506
• Білль про права, 1791
• Розетський камінь, 1799
• Кодекс Наполеона, 1804