За правління дев'ятого фараона XVIII династії Аменхотепа III давноєгипетська цивілізація досягла небувалого розквіту і велич Єгипту в Азії була загальновизнаною. Аменхотеп вів грандіозні будівництва по всій країні і в кінці життя ввів власний культ — в Мемфісі і Сульбі були зведені храми для поклоніння фараону і його улюбленій дружині Тії. Задля союзів з ним правителі сусідніх держав посилали в гарем фараона своїх дочок і сестер — Аменхотеп був, зокрема, одружений на сестрі і дочці вавилонського царя Кадашман-Харбея I, дочках вавилонських царів Курігальзу I і Кадашман-Еліля I, дочці і внучці царя Мітанні Шуттарна I.
Приблизно в 1350 році до н. е., коли Аменхотепу III вже було за п'ятдесят, в Єгипет в якості нареченої прибула Тадухепа, молодша дочка царя Мітанні Тушратти. Проте фараон невдовзі помер після 38 років успішного правління і того ж року Тадухепа вийшла заміж за його сина і співправителя Аменхотепа IV, отримавши нове єгипетське ім'я — Нефертіті («Краса прийшла»).
Правління Аменхотепа IV стало періодом революційної релігійної реформи, яка змінила традиційне давньоєгипетське суспільство, цивілізацію і культуру, — прагнучи обмежити владу верховних жерців, яка значно зросла у період правління його батька завдяки тісному зв'язку зі жрецтвом місцевих провінційних культів та величезним багатствам, дарованим Аменхотепом III храмам, вона стала загрожувати царській владі. Крім того, походження Аменхотепа IV, сина цариці Тії, яка не належала до царського дому, ні, можливо, навіть і до єгипетського народу взагалі, позбавляло фараона законного права на престол.
Намагаючись зміцнити свою самодержавну владу, Аменхотеп IV, спираючись на неродовиту знать, виступив проти жерців головного бога Амона-Ра, натомість запровадивши культ маловідомого бога Атона, який уособлює сонячний диск. На 4-й рік свого правління фараон змінив своє ім'я на Ехнатон («Бажаний Атону»), проголосив себе абсолютним божеством, а Нефертіті — жрицею бога-фараона. Вона стала живим втіленням сонячної сили, що дарує життя усьому сущому: Нефертіті грала винятково важливу роль у релігійному житті, супроводжуючи чоловіка під час жертвоприношень, священнодійств і релігійних свят, її статуям підносилися молитви і приносили жертви.
Любов царської пари стала одним з основних сюжетів для художників міста Ахетатона («Горизонт Атона», нині Амарна — Єгипет), куди з Фів фараон переніс свою резиденцію і столицю країни, — ніколи раніше в єгипетському мистецтві не з'являлися твори, які настільки відверто демонстрували почуття царського подружжя. Найчастіше Нефертіті зображувалася в своєму улюбленому головному уборі — високій синій перуці, обвитій золотими стрічками і уреєм (стилізованим зображення кобри), яка символічно підкреслювала її зв'язок з грізними богинями, дочками Сонця.
Нефертіті народила шість дочок, допоки в 1337 році до н. е. всі згадки про неї не зникли: головною дружиною Ехнатона спочатку стала Кія, а пізніше — старша дочка Нефертіті і Ехнатона Мерітатон, яка народила йому також двох доньок. Нефертіті пережила свого чоловіка на кілька років і померла близько 1330 року до н.е. у Фівах незадовго до свого сорокаріччя. Існує припущення, що вона правила Єгиптом під іменем Сменхкара, допоки в 1333 році до н.е. на престол не зійшов син Аменхотепа IV фараон Тутанхамон.
Місце поховання Нефертіті невідоме, а тіло було виявлене в 2003 році серед уже давно знайдених мумій, що підтвердили проведені в 2010 році генетичні дослідження. Комп'ютерним моделюванням з мумії вдалося відтворити вигляд Нефертіті, який виявився на диво схожим із всесвітньо відомим бюстом, знайденим в 1912 році німецьким археологом Людвігом Борхардтом.
Коментарі
Дивіться також
• Аменхотеп III — 9-й фараон XVIII династії, 1390 до н. е.
• Рамзес II Великий, 1279 до н. е.
• Яхмос II — останній великий фараон Єгипту, 570 до н. е.
• Гробниця Тутанхамона, 1922