До середини XIII століття до н. е. Східне Середземномор'я було територією де існували багаті держави, сотні процвітаючих міст, які вели між собою інтенсивну торгівлю. Основними цивілізаційними центрами були Давній Єгипет Нового царства, яким правив Рамзес Великий, Новохеттська імперія зі столицею у місті Хаттуса у Малій Азії, фінікійські колонії левантійського і ханаанського узбережжя та Крито-мікенські міста-держави на Пелопоннесі, Аттиці та островах Егейського моря. Апогею свого розвитку вони досягли практично не ведучи інтенсивних воєн — остання велика битва тієї епохи відбулась між Єгиптом і Хеттським царством у 1274 році до н.е. при Кадеші й попри рекордну кількість її учасників не визначила переможця. З єгипетського боку у ній брали участь підрозділи, сформовані із сарданських племен, захоплених у полон три роки перед тим, коли вони здійснили перший піратський напад на дельту Нілу.
Спадкоємець Рамзеса II Мернептах у Саїсській битві 19 квітня 1208 року до н. е. розбив лівійців, союзником яких також були сардани, які прибули кораблями із узбережжя Іонічного моря. Починаючи десь з 1200 року до н. е. набігів сарданів, а також дорійців, ахейців та пеластів, які прибули з Балкан, зазнала Мікенська Греція, а у Малу Азію почалась міграція мушків, лідійців, фрігійців, тевкрів, данунів та інших племен.
Під навалою т. зв. «народів моря» близько 1180 року до н. е. було знищене Хеттське царство та залежні від нього князівства, котрі розпались на невеликі держави, а більша частина Малої Азії за сто років була заселена фрігійцями. Мінімум двічі руйнувалась Троя, були спалені і більше не відновились столиця хеттів Хаттуса й міста Канеш і Тарс. Фрігійці сформували власну державу зі столицею у місті Гордіон, яка досягла піку свого розвитку в X—VIII ст. до н. е., але у VI столітті до н. е. впала під натиском зі сходу кочівники-кіммерійців, а її рештки були приєднані до Лідії, ще однієї держави «народу моря».
Дорійські та ахейські завоювання привели до занепаду Мікенської цивілізації, 90% міст якої, включаючи Пілос, Таринф, Мікени, Фіви та Кносс, були знищені, а вцілілі — зазнали загальної деградації через втрату ними торговельних контактів, ремісничих навичок і писемності. Період, відомий як «Грецькі темні століття», тривав приблизно до середини IX століття до н. е., коли завдяки розвитку техніки обробки заліза та будівництва, почалось економічне та культурне зростання і особливої могутності набули Афіни та Спарта.
Вистоявши як держава у війнах з ахейцями, сікулами, сарданами та лікійцями, Єгипет почав занепадати під другою хвилею навали філістимлян, тевкрів та повсталих євреїв у середині XI ст. до н. е. Втративши свої чужоземні володіння і, зазнаючи нападів лівійців, нубійців та практично непостраждалої від «народів моря» Ассирії, у 525 році до н. е. він був завойований Перською імперією Ахеменідів, яка підкорила Межиріччя, Сирію і Малу Азію.
«Бронзовий колапс» був чи не найбільшою катастрофою в історії античного світу, коли культури Східного Середземномор'я у своєму розвитку повернулись на багато століть назад, і за масштабністю процесів та впливом на хід історії співвимірний із Великим переселенням народів, яке привело до падіння Західної Римської імперії. Події цього періоду знайшли відображення у творах, що стали основою античної і християнської цивілізацій — «Іліаді» та «Одіссеї» Гомера та Старому Заповіті.
Остаточної єдиної думки щодо причин цих подій у вчених немає, а серед найважливіших факторів, що вплинули на глобальні міграційні процеси називають кліматичні зміни, котрі привели до різкого похолодання у Північній Європі, та широке використання заліза, яке завдяки своїй низькій вартості дозволяло озброїти велику кількість піхоти «народів моря» новими видами зброї — колюче-рублячим довгим мечем і укороченим списом, — з якими влалось здолати малочисельні армії розвинутих держав, основу котрих складали колісниці.
Коментарі
Дивіться також
• Занепад Мінойської цивілізації, 1628 до н. е.
• Заснування Афін, 1556 до н. е.
• Троянська війна, 1194 до н. е.
• Місто-держава Спарта, 1000 до н. е.
• Історія народонаселення Землі (інфографіка)
• Шешонк I — засновник Лівійської династії Єгипту, 943 до н. е.