Згідно грецьких переказів, Троя була заснована племенами тевкрів (за іменем легендарного родоначальника), що мігрували у Малу Азію під час Катастрофи бронзової доби з Криту, звідки принесли з собою культ бога Аполлона. Місто мало незламні міські мури і своєї величі досягло за правління царя Пріама, який володів золотими копальнями поблизу сучасного Стамбула.
Від численних дружин і коханок він мав 17 дочок і 50 синів, один з яких, Паріс, за наказом Зевса взявся розсудити яка з трьох богинь — Гера, Афіна чи Афродіта — красивіша. Золоте яблуко з написом «Найпрекраснішій», підкинуте бенкетуючим на весіллі фессалійського героя Пелея і морської богині Фетіди богинею розбрату Ерідою, він віддав Афродіті, яка в знак подяки запропонувала Парісові любов найгарнішої із смертних жінок Єлени, дружини спартанського царя Менелая.
Паріс, що з'явився гостем у домі Менелая за його відсутності, з допомогою Афродіти переконав Єлену покинути чоловіка і втекти з ним у Трою, прихопивши з собою рабів і скарби царського дому. Ображений Менелай за допомогою свого брата, царя Мікен Агамемнона, зібрав велике військо, щоб повернути невірну дружину, і на їх заклик з'явилися всі колишні женихи, які колись сватались до Єлени і дали клятву захищати її честь, — Одіссей, Діомед, Протесілай, Аякс Теламонід і Аякс Оілід, Філоктет. Взяв участь у поході і Ахілл, найвідважніший і наймогутніший з героїв, якого, незважаючи на передбачену тому смерть, зумів переконати цар Ітаки Одіссей. Керівником стотисячного грецького війська було обрано Агамемнона, правителя наймогутнішої з ахейських держав.
Грецький флот, який налічував 1186 кораблів, зібрався в Авліді, гавані в Беотії, де Агамемнон, щоб забезпечити флоту благополучне плавання до берегів Малої Азії, приніс у жертву богині Артеміді свою дочку Іфігенію. Досягнувши Троади, Одіссей і Менелай спробували переговорами повернути Єлену і скарби. Але, незважаючи на бажання самої Єлени, троянці їм відмовили, і в 1194 році до н.е. почалася довга і трагічна для обох сторін війна, в яій взяли участь і боги: Гера та Афіна на боці ахейців, Афродіта і Аполлон — троянців.
Троянська війна тривала десять років і завершилась падінням Трої, яку греки взяли хитрістю 24 квітня 1884 року до н. е., — збудувавши величезного дерев'яного коня, всередині якого сховався відбірний загін воїнів, і залишивши його на узбережжі Троади, ахейці зробили вигляд, що відплили на батьківщину, сховавшись біля острова Тенедос. Вважаючи коня даруноком богині Афіни, троянці ввезли його в місто, і вночі з його черева назовні вийшли воїни, які відкрили міські ворота — увірвавшись, ахейці знищили майже все чоловіче населення Трої, жінок взяли бранками і рабинями, а саме місто розграбували і спалили.
За свідченням Геродота, врятуватись вдалось лише Енею, який разом з дружиною, сином і батьком та невеликим загоном уцілілих троянців відплив з Трої на кораблях. Після кількох років поневірянь він висадився на Сицілії, а згодом перебрався в Італію, де отримав від місцевих племен право заснувати місто і згодом одружився з дочкою одного з вождів латинян, по смерті якого Еней став їх правителем і серед його нащадків називають Ромула і Рема, які в 753 до н. е. заснували місто Рим.
На думку давніх греків, Троянська війна була однією з найвизначніших подій в історії Греції. Вона була оспівана в поемі Гомера «Ілліада» і довгий час вважалась міфом, однак, після того як у 1871 році німецький археолог Генріх Шліман знайшов старовинне місто Троя на північно-західному узбережжі Малої Азії, дана подія отримала цілком реальне історичне підгрунтя.
Коментарі
Дивіться також
• Заснування Афін, 1556 до н. е.
• Катастрофа Бронзової доби, 1206 до н. е.
• Падіння Трої, 1184 до н. е.