Кома (1) (
гр. κῶμα — глибокий сон) - стан непритомності з порушенням чутливості й
рефлексів, розладом життєво важливих функцій — кровообігу, дихання. У вузькому розумінні К. означає найбільший ступінь пригнічення центральної нервової системи, за яким слідує смерть мозку, повною відсутністю свідомості,
арефлексією і розладами регулювання важливих
функцій організму.