Карабела (
пол.) - тип
шаблі, який зокрема був поширений серед польської
шляхти у XVII—XVIII ст. Основною ознакою К. є руків'я у формі «орлиної голови», з загнутим вниз набалдашником.
Ефес характеризувався звичайною шабельною хрестовиною з кулястими потовщеннями на кінцях. За формою клинка виділяють два типи К. — з двосічним лезом (
елманню) і збільшенням кривизни до вістря та односічним лезом з рівномірним круглим вигином. К. була важливим елементом польської шляхетської культури.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85