Бунчук - Словник іншомовних слів

Бунчук

(тур. buncuk) - військова регалія у вигляді палиці з кулею або вістрям на верхньому кінці, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або турячого хвоста. Знак влади в Криму, Польщі, Запорізькій Січі та Гетьманщині. В Туреччині, звідки він був запозичений, у Б. нараховувалось від одного до семи (найбільше у султанського Б.) пасм і він використовувався замість прапора чи військового знака. На Січі Б. виготовлялися з білого волосся та червоних мотузок, а з гетьманських звисали посріблені китиці. Охороняв та захищав Б. генеральний бунчужний і його помічники – бунчукові товариші або підбунчужні.

1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4. Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85