Шлейф (
нім. Schleife від Schleifen — волочити) - 1. Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі; хвіст, трен, шляйфа. 2. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування грунту. 3.
геолог. Смуга відкладів, що облямовує підніжжя якого-небудь підвищення. 4.
ел. Провідник у вигляді петлі, що використовується в магнітоелектричних
осцилографах та гальванометрах для визначення місця пошкодження лінії зв'язку і т. ін. 5. Електричне коло, що з'єднує сповіщувач, допоміжні елементи і приймально-контрольний прилад сповіщень. 6. Частина стада молочно-товарного господарства, яка знаходиться поза періодом
лактації. 7.
розм.Плоский кабель.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85
