Фаланга (
давньогр. φάλαγξ — стовбур) - 1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених
шеренг, як правило 8-16, зрідка 25, піхоти, озброєної довгими списами, сарисами, і легким круглим щитом. 2.
перен. Група осіб, що діють спільно, загін. 3. У системі утопічного соціалізму Шарля Фур'є — трудова громада, комуна. 4.
анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють
скелет пальців хребетних тварин і людини. 5. Отруйна павукоподібна тварина, павук, відомий також як сольпуга.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85