Титул (
лат. titulus — напис) - 1. Спадкове або надане монархом звання (
граф,
князь,
барон тощо), з яким пов'язані особливі права і привілеї. Система Т. найхарактерніша для феодальної ієрархії. 2. Т. чемності — у
аристократії деяких країн особистий Т., який використовується як основний спосіб іменування спадкоємців титулованих дворян. 3. В
юриспруденції — підстави якого-небудь права (нанр., Т. купівлі-продажу). 4. В Україні — найменування кошторису капітального будівництва об'єктів, включених до титульних списків. 5. Перша сторінка книги, на якій вміщено заголовок, прізвище автора, назву видавництва, рік та місце видання.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85