Неоплатонізм (
від давньогр. νεον — молодий, новий і вл.) - напрям у
філософії періоду занепаду Римської імперії (3 — 6 ст.), який намагався поєднати на основі
платонізму різні системи
античної філософії. За Н. творцем світу є надчуттєве
абстрактне «єдине», що може бути сприйняте людиною лише в
екстазі.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85