Логіка (
гр., проза; наука про умовивід) - 1. Наука про закони, форми та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об'єктивної істини. 2. Формальна Л. — наука, що вивчає форми мислення (поняття, судження, умовиводи) та структури наукового знання (дедуктивні системи, схеми доведення тощо). 3. Математична Л. — символічний вираз формальної Л., найвищий етап її розвитку. 4. Розумність, правильність, внутрішня закономірність. 3.
розм. Сукупність чиїх-небудь поглядів; хід міркувань, умовиводів.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85