Рухолла Хомейні народився на рубежі століть в сім'ї теолога-ісламіста і здобув релігійну освіту. В 1941 році, коли Іран був окупований британським і радянськими військами, новим шахом Ірану став прозахідно настроєний Мохаммед Реза Пехлеві, якому в 1953 році американські та британські спецслужби допомогли знешкодити політичних опонентів. У 1963 році шах проголосив "Білу революцію", широкомаштабну урядову програму лібералізації суспільства, направлену, зокрема, на зменшення впливу релігії на державні справи, надання рівних прав жінкам і проведення економічних реформ.
Хомейні, котрий на той час вже мав високий шиїтський ранг "аятола", став першим релігійним лідером, що відкрито виступив проти Білої революції. Він закликав до повалення шаха і проголошення в Ірані ісламської республіки, за що в 1963 році був заарештований, а через рік, після масових демонстрацій на його підтримку, — висланий з країни. Він оселився спочатку в Іраці, а згодом переїхав до Франції.
У 1970-х роках Реза Пехлеві продовжив наступ на ісламський фундаменталізм і провів помпезне святкування 2500-річчя доісламської Перської монархії і замінив ісламський календар на перський. В цей же період, зіткнувшись із зростаючим протестом громадян, шах посилив репресії, що значно збільшило кількість симпатиків Хомейні. У 1978 році у більшості великих міст Ірану почалися масові антишахські заворушення, і Хомейні знову закликав до повалення шаха. У грудні до повсталих, в основному, представників нижчих і середніх класів та радикально настроєного студенства, приєдналась армія, і 16 січня 1979 року Реза Пехлеві втік з Ірану.
1 лютого 1979 року Хомейні урочисто прибув до Тегерану і зразу ж був проголошений лідером Іранської революції. Йому вдалось консолідувати іранське суспільство і перетворити Іран в ісламську державу. 4 листопада 1979 року, в день 15-ї річниці вислання Хомейні, студенти штурмом захопили посольство США в Тегерані і зі згоди Хомейні 444 дні утримували заручниками 52-х американців.
У грудні 1979 року в Ірані було прийнято конституцію, яка пожиттєво проголосила Хомейні політичним та релігійним лідером країни, жінки були позбавлені рівних прав з чоловіками, західна культура опинилась під забороною і були відновлені традиційні ісламські закони і брутальні покарання.
Помер Хомейні в червні 1989 році і на його похоронах були присутні більше 2 мільйонів людей. По його смерті, на початку 1990-х в Ірані почали з'являтись ознаки демократизації суспільства, і в 1997 році відбулись вільні вибори, на яких президентом став поміркований реформіст Мохаммед Хатамі.
Коментарі
Дивіться також
• Аббасидська революція, 750
• Реза-хан — новий шах Персії, 1925
• Перша ісламська республіка, 1956
• Гамаль Насер — перший президент Єгипету, 1956
• Переворот у Лівії, 1969
• Початок Ірано-іракської війни, 1980
• Звільнення американських заручників в Ірані, 1981